Що ми не знаємо про козятинський будинок науки й техніки

Художня майстерня. Єдиний гурток, який сьогодні функціонує при закладі

Будинок науки й техніки залізничників стоїть біля залізничного вокзалу. Більшість містян називає його Залізничним будинком культури. Мало хто знає, що у свій час тут був сам Гетьман Скоропадський. Розповідаємо історію вікової споруди

Будинок звели в 1909 році. Про це свідчить напис, викладений цеглою на фасаді. Раніше Будинок науки й техніки носив назву «Аудиторія». Попри те, що споруда 110-літньої давнини, вона не має статусу пам’ятки архітектури.

Будівля зведена за п’ять років до початку Першої світової війни. Після революції 1917-го та ліквідації Російської імперії почалися бурхливі роки для українських земель — чергова боротьба за незалежність. Свідком тих подій була й «Аудиторія».

► Приміщення збудували в 1909 році. З того часу воно змінило кілька назв

Історичний екскурс

У березні 1917 року утворилася Центральна рада. На її чолі стояв Михайло Грушевський. Він разом із соратниками керував національним рухом. Центральна рада 7 листопада 1917 року проголосила Українську Народну Республіку.

Генеральному секретаріату, створеному при Центральній Раді, підпорядковувався Павло Скоропадський. Він разом з армією УНР стримував наступ більшовиків на українські землі. У квітні 1918-го вчинив державний переворот і взяв владу у свої руки. Його проголосили Гетьманом Української держави.

Гетьман у Козятині

Гетьманів Скоропадських в історії нашої країни було двоє. Перший — Іван, в 1708–1722 роках був Гетьманом Лівобережної України й до Козятина не має жодного стосунку.

Другий — Павло. Він керував Українською державою, яка проіснувала від квітня до грудня 1918 року. Саме він був у Козятині. У книжці «Павло Скоропадський. Спогади. Кінець 1917-грудень 1918» неодноразово згадується наш залізничний вузол. Тут розміщувалися його військові частини.

«Ми з керівником штабу гуляли платформою. Поїзд уже подали, чекали лише його відправки. Я заявив Сафонову, що веду корпус не на фронт, а вирішив пробитися на Козятин, Вапнярку (…) Через 8 діб я доїхав до Козятина», — так описує Скоропадський приїзд до нашого міста.

«Весь мій штаб із місця було відправлено до Білої Церкви, я їздив у вагоні по лініях і керував частинами, але головне моє місце перебування було в Козятині», — пише Скоропадський у своїх «Спогадах».

►Перед сценою була оркестрова яма. Її засипали кілька років тому, бо вона була в аварійному стані

З’їзд вільного козацтва

У роки національно-визвольної війни в Україні та на Кубані були створені міліційно-військові формування, які називалися загонами вільного козацтва. Вони охороняли громадський порядок після ліквідації Російської імперії.

Саме в Козятині Скоропадський відвідав один зі з’їздів цього формування. Ось що він згадує про цю подію: «На станції Козятин я був на з’їзді вільних козаків Бердичівського повіту й бачив, як сильно місцеве населення цікавиться встановленням цієї організації. Цей з’їзд нагадав мені про те, що час уже й мені визначитися зі ставленням до вільного козацтва».

— Чи правда, що з’їзд проводився в приміщенні Будинку науки й техніки залізничників? — запитали ми директора Музею історії міста Лілію Макаревич.

— Такою інформацією я не володію, тому нічого з цього приводу сказати не можу, — відповіла Лілія Макаревич. — Жодних фотографій, на яких зображений Скоропадський поблизу чи в самому клубі, немає. В «Аудиторії» дійсно проводились різні зібрання. Але на той час, то був не єдиний заклад культури в місті. Функціонував ще клуб при Учкпрофсожі. Він знаходився біля товарної станції, що була на вулиці Винниченка. Там, де зараз міський архів. До нашого часу не зберігся. Коли визволяли Козятин, у споруду влучили снарядом.

З тим самим питанням ми звернулися до історика Зої Вільчинської. Вона підтвердила, що Скоропадський дійсно був у стінах Будинку науки й техніки залізничників.

— Так, це правда, — розповіла телефоном краєзнавиця. — Є документальні підтвердження, які засвідчують той факт, що з’їзд вільного козацтва проводився саме в приміщенні «Аудиторії».

Позбувся речей

Коли влада перейшла до Директорії Української Народної Республіки, Скоропадський тікав із Козятина до Києва. Він чекав поїзда на пероні. Під час спроби сісти в переповнений вагон, у Скоропадського поцупили речі.

«Ледь-ледь дістався до дверей товарного вагону, підняв руки, щоб покласти свої речі, які лежали в сухарних солдатських мішках, і в цей час відчув, що в обидвох кишенях моїх рейтуз хтось порпається. Я поспіхом узяв назад свої речі, поклав їх на платформу і схопив за комір маленького солдата, який стояв біля мене», — написано в «Спогадах».

Скоропадський позбувся на козятинському вокзалі три тисячі рублів, револьвера, паспорта та годинника.

►Старовинна люстра в актовій залі. Її встановили на початку минулого століття

За радянської влади

Як зазначає Зоя Вільчинська в одній зі своїх статей, в 1921 році Будинок науки й техніки залізничників націоналізували.

Директор Музею історії міста Лілія Макаревич поділилася з нами копією доповіді секретаря Козятинського Райнаркому за період із 3 березня до 15 квітня 1923 року.

Згідно з архівним документом, «Аудиторія» була обладнана сценою. Поблизу приміщення розташовувався парк. У клубі демонструвалися кіно та спектаклі для залізничників, а також проводилися з’їзди та зібрання делегацій селян та робітників. Сцену обслуговували професійні актори. При клубі функціонувало два оркестри та хоровий гурток.

Анастасія Сніжна пише, що після націоналізації майно театру при «Аудиторії» передали відділу наросвіти. Тут сформували дві театральні трупи — українську та російську, а також ударну групу сценічної самодіяльності.

Окрім «Аудиторії» на той час у місті було ще два заклади — вищезгаданий клуб при Учкпрофсожі та сільбудинок. У клубі при Учкпрофсожі була бібліотека на 6 тисяч примірників. Тут діяли драматичний, музично-вокальний гурток, гурток антирелігійної пропаганди, гурток із профтехнічної підготовки. Також при клубі функціонувала школа політграмоти, де проводилися заняття тричі на тиждень.

Сільбудинок розташовувався на вулиці Героїв Майдану, де раніше був районний будинок культури. При ньому діяла бібліотека, у якій налічувалося 2 тисячі книг.

► «Раніше тут ставилися вистави й кіно показували». Директор Будинку науки й техніки Наталія Стрижаківська

Сучасний стан

Сьогодні Будинок науки й техніки знаходиться на балансі Козятинської дирекції залізничних перевезень. За словами директора Наталії Стрижаківської, одне з крил та задню частину будівлі добудували пізніше.

► Одне з приміщень на другому поверсі

Зала, де колись був Скоропадський, знаходиться на першому поверсі. Її освічують три старовинні люстри, встановлені на початку минулого століття. Їх можна роздивитися ближче, якщо піднятися на балкон. Перед сценою раніше була оркестрова яма, оскільки тут ставилися вистави.

— Ми її демонтували 3-4 роки тому, бо вона була в аварійному стані, — розповідає Наталія Стрижаківська. — Засипали шлаком і зацементували.

А ще був екран, який опускався. На ньому транслювали фільми й мультфільми ще за радянських часів. Але його теж демонтували, бо він був аварійним.

— Тут крутили мультики «Ну, постривай!», — згадує директор. — Тут були всі випуски. Пам’ятаю, ми сюди приходили в мороз. І діти мої тут, можна сказати, виросли. Вони відвідували різні гуртки.

На другому поверсі кілька кабінетів та художня майстерня.

У закладі працює лише п’ять осіб. За словами директора, раніше в колективі був 21 працівник. Але люди почали звільнятися, бо їх не влаштовувала зарплата.

— Тому в нас лише один гурток залишився — художній, — продовжує Стрижаківська. — Ним керує Наталія Степанюк. Це єдиний безкоштовний гурток у всьому місті. Це цього року так. Ще минулого було два гуртки, позаминулого — чотири.

До 2013 року в залі проводилися огляди художньої самодіяльності серед аматорських колективів залізничників.

— Перший тур проводився в нас, — каже директор. — Тут виступала Козятинська дирекція. Другий був у Києві. З’їжджалися з усієї Південно-західної. А на третій — з усієї «Укрзалізниці».

А ще щороку проводилися новорічні ранки для дітей. Проте цьогоріч за браком персоналу поставити виставу не вийшло.

— Раніше я писала сценарії, поки не стала директором, — каже Наталія Стрижаківська. — Потім уже почала Олена Брезденюк цим займатися. Костюми шили за свої кошти. Просили в керівників матеріальної допомоги.

►Актова зала, у якій колись був Скоропадський. Вид із балкону

— Чи знали ви, що в актовій залі колись був сам Скоропадський? — запитали ми Наталію Стрижаківську.

— Ні, уперше за це чую, — відповіла директор закладу.

Більше статтей про історію Козятина можете почитати ТУТ

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.