Вокзал станції Козятин до та після реставрації. Джерело фото travelua-com-ua.livejournal.com

• Від 1991 до 2021 року козятинчани вісім разів обирали на виборах міського голову, місто змінило чотири керманичі, перейменували більше трьох десятків вулиць, провели газ на посьолку.

• Та це не єдине, що зазнало перетворень за цей час.

У місті нині працює 5 шкіл. Це не враховуючи школи № 6, що у Залізничному. Тоді як тридцять років тому закладів загальної середньої освіти було трохи більше. І така ситуація характерна не лише для Козятина, це тенденція, яка спостерігається загалом по країні. Журналісти одного з вінницьких видань у 2020 році підрахували, що за часів незалежності на Вінниччині закрили більше двох сотень шкіл. У Козятині за цей час стало на одну менше.

Пам’ятаєте, раніше були окремо ліцей і окремо — школа № 4? Ліцей розташовувався на розі вулиць Незалежності і Склярова. Це був один із найстаріших навчальних закладів нашого міста, який почав функціонувати у 1908 році як єврейська школа. Натомість школа № 4 — наймолодший навчальний заклад Козятина, їй всього 33 роки.

У 2013 ліцей і школу № 4 вирішили об’єднати. Відтак ліцей переїхав у приміщення школи № 4. А будівлю колишнього ліцею наразі займають Центр надання адміністративних послуг, господарське відділення Управління освіти і спорту та декілька громадських організацій.

На території того ж таки колишнього ліцею тридцять років тому працював навчально-виробничий комбінат. Козятинчанам більш відомий цей заклад за абревіатурою УПК, від російського «учебно-производственный комбинат». Тут старшокласники проходили різні курси, наприклад водія чи швеї, після чого отримували свідоцтва. На початку 2000-них УПК ще працювало та згодом перестало існувати.

Якщо кількість шкіл за ці тридцять років зменшилася на одну, то з дитячими садочками ситуація зовсім інша. Ми нарахували щонайменше чотири, які за цей час зачинилися. Один із них розташовувався на вулиці Грушевского, пізніше там зробили районний терцентр. Ще один був біля м’ясокомбінату. Третій — в районі пожежної частини, його перетворили на житловий будинок. Четвертий — на Васьковського, зараз там церква і про це детальніше розповімо трохи згодом.

Мінус лікарня

За ці тридцять років у нас поменшало не лише навчальних, а й медичних закладів. У Козятині споконвіку діяло дві лікарні — земська і залізнична. Перша пізніше стала називатися районною. Обидві росли, збільшували потужності і так було до 2016 року. Тоді в Україні стали масово зачиняти залізничні лікарні. Зачепила вона і наше місто, у результаті чого відділкову лікарню станції Козятин ліквідували.

Зрештою медичний заклад спробували реанімувати, створивши на його базі спершу лікарню відновного лікування, а згодом — міську. Та у 2021 році міську лікарню з’єднали з центральною районною. Відтак ті часи, коли у Козятині було два заклади охорони здоров’я вторинного рівня, канули в Лету.

Що здобули, що втратили

У 2000 році відбулася знакова для історії Козятина подія — ми стали містом обласного значення. Вийшовши з-під підпорядкування району, ми отримали змогу самостійно розпоряджатися фінансами і керувати різними сферами життя міста. І це все задовго до того, як це стало «мейнстрімом», адже повноваження, які мають міста обласного значення, почали давати містам і селам, які є центрами ОТГ, лише після реформи децентралізації.

Якщо ми вже згадали цю реформу, то з нею пов’язана ще одна подія, щоправда, вже не така весела. У 2020 році ми втратили статус районного центру. Вище керівництво держави поділило Вінниччину на адміністративно-територіальні одиниці по-новому. Відтак ми стали частиною Хмільницького району.

Зачинилось багато, відчинилось менше

Разом із ліквідацією Козятинського району значно скоротився апарат райдержадміністрації, перестала працювати районна рада. Взагалі від 1991 до 2021 у Козятині зачинили цілу низку підприємств та установ. До прикладу, госпрозрахункову будівельну організацію, яка була там, де зараз БТІ, Будівельно-монтажне управління (ХРСУ), що було за маслозаводом, Відділ робітничого постачання (ОРС), міжрайбазу, з якої отримували товари магазини у селах, і райспоживспілку, яка займалася тими магазинами.

Перестав працювати хлібзавод на вулиці Винниченка, що навпроти бані, яка, до речі, теж вже не працює. Зачинили два ситроцехи, один з яких був на Грушевського, інший — біля хлібзаводу на Винниченка. Військова частина на «тій стороні» вже встигла перетворитися на руїни.

►Тут раніше був ситроцех

Закрили і деякі залізничні підприємства. Серед них — МЧ-2, що розташовувалася на Винниченка, будівельно-монтажний поїзд, НГЧ, яке збудувало дев’ятиповерхівку на Героїв Майдану, 15-17 і ще цілу низку житлових будинків у Козятині.

Деякі підприємства зменшили свою потужність, до прикладу, маслозавод. Але за 30 років відкрилося кілька нових підприємств та установ, які дали людям робочі місця. Наприклад, компанія, яка спеціалізується на будівництві заводів з виробництва біогазу, очисних споруд тощо.

►Так виглядав універмаг ще кілька років тому

►Таким ми його бачимо сьогодні

Відродження духовності

Тридцять років тому єдиною культовою спорудою Козятина була невелика каплиця на території російського кладовища. Хоча на початку ХХ століття ситуація була зовсім іншою. У місті діяло два храми — католицький і православний, але більшовики, які прославилися своєю ненавистю до релігії, зруйнували обидва. Тож та капличка, яка, на щастя, збереглася до наших днів, довгі роки була єдиним осередком духовності.

Від середини 90-их у місті почали будували нові храми. Перша святиня, яку звели у Козятині за часів незалежності — Церква Почаївської Ікони Божої Матері. Її збудували біля тієї самої каплички у 1995 році.

Наступним у місті з’явився Костел Матері Божої Доброї Ради. Фундамент для нього заклали ще у 1992 році. Місцем будівництва обрали старий цвинтар, який козятинчани називають польським. Натомість повністю закінчити святиню вдалося у 1997 році.

У 2002-му у Козятині з’явився перший храм Київського патріархату — колишній дитячий садочок на «тій стороні», про який ми розповідали вище, переобладнали під церкву Святого пророка Іллі. За два роки завершили роботи над зведенням купола. А вже у 2014-му біля церкви почали будівництво нового великого храму. Роботи тривають досі.

На початку 2000-них іще одна церква відчинила свої двері для вірян — храм Преподобного Серафима Саровського, що біля військкомату. Богослужіння спершу проводили у невеликому вагончику. Паралельно велося будівництво церкви.

Також за останні тридцять років у Козятині з’явилася парафія греко-католицької церкви. Віряни мають капличку біля міського терцентру, а з 2016 року будується храм на «тій стороні».

Житловий фонд

Будемо з вами відверті — майже всі багатоповерхівки у нашому місті звели ще за часів Радянського Союзу. Та декілька багатоквартирних будинків з’явилися і за останні тридцять років. Один із них — п’ятиповерхівка біля ліцею (колишня школа № 4). Її здали в експлуатацію у 1992 році.

Ще один розташований на провулку Лікарняному. Спершу тут планували звести банно-пральний комбінат, та потім вирішили будувати житлову шестиповерхівку. Її здали в експлуатацію у той час, коли міським головою був Михайло Висоцький. Та бажаючих придбати тут житло відтоді знайшлося дуже мало — будинок майже весь пустує, заселені лише декілька квартир.

У 2013 році здали в експлуатацію 90-квартирний будинок в районі училища, який зводили для залізничників.

►Легендарний довгобуд, який козятинчани прозвали "свайним полем". Тут планували збудувати багатоквартирний будинок

►Так це місце виглядає зараз

Реконструкції

Десять років тому ми нарешті дочекалися, коли відреставрують перлину нашого міста — залізничний вокзал. Його звели у 1888–1889 роках, у 1987 році визнали пам’яткою архітектури, але споруда вже потребувала реконструкції. До цієї проблеми поверталися неодноразово, та її вирішення затягнулося на роки. Нарешті у 2010 році взялися за реставрацію будівлі, яка тривала до 2013-го і повернула вокзалу його втрачену красу. Те, який вигляд він має зараз, і те, що ми бачили тридцять років тому — небо і земля.

Ще одна будівля, яка зазнала реконструкції - Міський будинок культури, який колись функціонував як кінотеатр «Мир». Будівлю здали в експлуатацію на початку 60-их років минулого століття. Із часом зовнішній вигляд споруди став непривабливим (стіни обшарпалися, сходи почали кришитися), а внутрішній став застарілим. На початку 2000-них нарешті взялися за його реконструкцію. Спершу відремонтували фасад будівлі, дещо пізніше - глядацьку залу і фойє.

►Таким раніше був Міський будинок культури

►Такий він зараз

Дочекався реконструкції і Білоцерківський міст. Шляхопровід збудували більш ніж півстоліття тому. За цей час через нього проїхала така велика кількість транспортних засобів, у тому числі і крупногабаритних, що він став аварійним. Нарешті у 2020 році знайшлися кошти і на початку осені Білоцерківський міст стали відбудовувати. Роботи з реконструкції тривали до кінця квітня 2021 року, хоча планували завершити до 1 січня.

►Міст до реконструкції

►Міст у день відкриття після ремонту

У 2008 році замінили міст на Водокачці. Старий арковий міст, який встановили у 50-60-их роках минулого століття, став аварійним і просів, через що його довелося демонтувати і натомість поставили новий.

Кілька років тому відремонтували також пішохідний міст через залізницю, що веде з вулиці Винниченка на Васьковського.

Що ми занедбали

За останні тридцять років Козятин втратив один спортивний і два культурних заклади. Біля колишнього профілакторію розташований спортзал «Локомотив». Його побудували у 60-их роках минулого століття. Раніше сюди водили учнів школи № 2 на фізкультуру, ще якихось двадцять років тому тут було багато різних секцій, які відвідували школярі міста. Проте у 2014 році будівлю визнали аварійною і закрили на ремонт. Закрили і так і не відкрили. До цього часу «Локомотив» пустує.

Пустує ще один заклад — Будинок науки і техніки станції Козятин, який ми часто називаємо хто ЖДК, хто ДКЖ. Споруду звели у 1908 році. Відтоді вона діяла як культурний заклад. Тут теж раніше вирувало життя. Були різноманітні гуртки для школярів, проводили Новорічні ранки для дітей залізничників, крутили дискотеки. У 2019 році цього всього вже не було. Єдиний гурток, який діяв при Будинку науки і техніки — художній. Та зараз і цього немає. На дверях будівлі постійно висить замок.

Інший заклад, який ми втратили — Районний будинок культури. Це теж одна із найстаріших споруд Козятина і до того ж перший козятинський кінотеатр. Коли його перетворили на Будинок культури, тут так само були гуртки, проводили концерти. Проте за останні півстоліття будівлю не реконструювали, тому вона стала аварійною. Тепер її мають знести.

Слідкуйте за новинами Козятина у Facebook, Telegram, Instagram та Viber.