Сергій Лопушан робить картини і вази з дерева (ФОТО)

Сергій Лопушан робить картини і вази з дерева (ФОТО)
  • Наша розповідь про талановитого та надзвичайно позитивного чоловіка з Сестринівки - Сергія Лопушана.
  • Понад десять років він займається різьбярством.
  • З чого починав, як виготовляє свої вироби та чому не поспішає виставляти на продаж - читайте у нашому матеріалі.

Сергій Лопушан родом з Сестринівки. Вже дванадцять років чоловік займається різьбярством. У його руках звичайні дерев’яні бруски перетворюються на неймовірної краси речі - вази, шкатулки, тарілки, картини.

Щоправда, до вази поставити можна лише сухі квіти, бо вологу ця краса не витримає.

Це захоплення почалося з відвідин столиці. Саме у Києві майстер побачив поробки з дерева. А тепер і сам може зробити зі шматочків деревини навіть невелике яблуко з листочком.

- У Дніпрі є майстер Леонід Дрейцер. У Києві на Андріївському узвозі, якраз навпроти церкви, де алея художників, я побачив його роботи, - згадує Сергій. - Я підійшов, подивився. І заклинило. І страшно спробувати. Я і так, і так заглядав. Ще інтернету в нас не було. Я в Козятин до товариша приїжджав. І ми так потихеньку почали.

Кожна робота виготовляється з окремих шматочків деревини. До прикладу, в одній шкатулці таких шматочків може бути близько сотні. Кожен брусок обробляється за допомогою торсової пилки. Вона зрізає дерево під заданим кутом. Після цього усі брусочки намащуються клеєм і затискаються спеціальним хомутом.

- Ми звикли використовувати ПВА, але вони є  різні: Д2, Д3, Д4. Маркування по силі склеювання. Після використання Д4 навіть ненадовго можна воду наливати, він тримає. Взяв Д3, робота розлетілася у мене. Взяв Д4, поліуретановий, ним швидко треба робити, дуже погано від рук відмивається і потім він піниться. Але тримає, - пояснює майстер.

Щоб зробити орнамент, чоловік використовує різні сорти дерева. Переважно це дуб і ясен. Дуб темніший, ясен - світліший. Також використовує горіх та плодові дерева, до прикладу, сливу чи черешню. Орнамент придумує сам, використовуючи лише свою фантазію, чи, як сам каже, бортовий комп’ютер. Над оформленням часом доводиться довгенько помізкувати, тому що сортів деревини, яку можна обробити, не так багато.

- За кордоном кольорового дерева значно більше. Там і червоне, і зміїне, і чорне, і лимонне. Кожна деревина має свій відтінок і легше зробити орнамент. А у нас що? Дуб, ясен, горіх, плодові дерева. Колись я знайшов на сайті чорне дерево. Питаю ціну. Метровий шматочок 6 см на 10 см - 2,5 тисячі гривень. Я кажу, ні, дякую, не треба. Взяти і порізати на поробки - а вийде чи не вийде - не знаєш, - каже майстер.

Сергій Лопушан разом з дочкою

Сергій Лопушан працює вчителем трудового навчання. Іноді свій талант йому вдається прищепити комусь із вихованців. Хоча сам каже, що діти зараз цікавляться лише ґаджетами, часом трапляються винятки.

- У мене був один хлопчина, Саша Тодчук. Він як побачив мої роботи, каже, Федорович, я таке хочу, - продовжує Сергій. - Я кажу, поїхали до мене додому, в мене там більший станок. Він хоч саморобний, але шкільний маленький. Він приїжджає і може поїхати в 8- 10 вечора. Батько мені: “Що ти, він у тебе час забирає”. Я кажу: “Дитина хоче - хай робить”.

Вихованець Сергія змайстрував вазу, її навіть взяли на президентську виставку. Туди завезли ще паровоза, який Сергій та Сашко зробили разом. У дерев’яного тягача вагонів навіть колеса крутилися. Та після виставки і ваза, і паровоз десь зникли, їх ніхто не повернув. Сергій каже, що його роботи теж часто “губляться”.

- Я був у Вінниці на станції юних техніків. Кажу: “От ви мені поясніть - мої роботи потрапляли до вас, але вони не вертаються. Чому?” Вони мені: “Розумієте, ми ж визначаємо місця і нам треба, щоб ми показали, що за перше місце є робота”, - розповідає чоловік.

Крім шкатулок, ваз та тарілок Сергій Лопушан ще виготовляє картини у техніці піросегментації. Це об’ємна мозаїка, що складається з кількох блоків. Щоб виготовити картину, кожен шматок треба вирізати окремо. Усі частини наклеюються на основу. Її майстер готує з фанери чи ДВП.

- Скласти його - це само собою, йому ще потрібно надати об'єм. А це теж залежить від нашого бортового комп’ютера, - продовжує Сергій Лопушан. - Цю технологію я побачив у 2012 році в Києві. Є відомий різьбяр Олександр Коняєв. Ми на його базі відпочивали.  І я побачив картини в такому стилі.

Спершу треба підготувати основу - на фанері чи ДВП вирізати “вікна”. Це отвори у самому фоні. А вже потім вирізати окремо кожен шматок мозаїки. І вирізається він не за допомогою лобзика, а гарячої струни, під’єднаної до трансформатора. Йогонаш майстер виготовив сам зі звичайного безперебійника, яким багато хто з нас користується, щоб комп’ютер не вимкнувся у найнепотрібніший момент, коли зникло світло.

Одна з найважчих робіт

- Великих обмежень немає, якщо прилад правильно зроблений. А порізатися можна і лобзиком.Струмом воно не б'є. Хіба що можна попектися. Звичайно, техніка безпеки повинна бути скрізь, - каже чоловік.

Вирізані шматочки ще треба пошліфувати. Часом їх доводиться підфарбувати, щоб додати картині кольору.

Свої роботи майстер поки не продає. І пояснює чому - за ту ціну, яку вони справді коштують, їх навряд чи хтось захоче купувати.

- Коли я починав, скинули ми прайс з другом, то у того ж Дрейцера цінник був - ваза 850 гривень і 7,5 тисяч гривень. Минулого року ми їздили у Дунстан на Стадниці (конкурс ремесел - авт.). Я подзвонив до Дрейцера, кажу, озвучте цінову політику. А він робить вази 1,2-1,5 метрів. Каже: “Я останній раз продав вазу за 10 тисяч гривень”. То якщо я скажу, що за мою вазу хай не десять, хай три тисячі, ніхто не купить.

Роботи Сергія Лопушана можна подивитися у музеї міста. Вони стали частиною експозиції “Хвилює дерево красою”.

- Його роботи є навіть у краєзнавчому музеї, - розповідає Наталія Баштова, науковий співробітник музею. - Там я їх вперше побачила. І була мрія запросити на виставку до нас в музей. Я їхала і всю дорогу їх гладила. Настільки роботи теплі, душевні, тепло дерева вони передають.

- Мені найбільше подобається це дерево. Я спершу не зрозуміла, що це дерево. Але воно настільки протистоїть шторму, так, як і Сергій, - ділиться враженнями Тетяна Яковлєва.

Крім робіт Сергія Лопушана на виставці можна побачити вироби ще одного різьбяра з Козятинщини - Олексія Кравчука.

Майстер із Глухівець перетворює звичайні шматки фанери у справжнє мереживо.

Виставка діятиме у Музеї історії міста до 10 серпня. Музей працює щоденно з 9 до 17-ої, окрім суботи та неділі. Відвідувачів просять одягати маску.

Козятинчанка Надія Біньковська колекціонує вишиті речі

"Ми практично не виходили з кімнати". Вона лікувала сина, а рукоділлям - свою душу

Слідкуйте за новинами Козятина у Facebook, Telegram та Instagram.

Авторизуйтесь, щоб читати повну статтю
Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Козятина за сьогодні
keyboard_arrow_up