• У свій час в нашому місті було два дитячих кафе.
• Розташовувалися вони у центрі, практично за кілька кроків одне від одного.
• Ці заклади залишилися в пам’яті сотень козятинчан, які тут виросли.

Запитайте про «Золушку» будь-кого, хто виріс у Козятині, і він неодмінно скаже, що пам’ятає це кафе. При чому, мова йде не лише про тих, хто народився в роки СРСР, а й про дітей 90-их. До слова, вони — останнє покоління, кому пощастило застати цей заклад.

Дитяче кафе, назване на честь головної героїні відомої казки Шарля Перро, було у свій час не менш популярним, ніж ресторан «Козятин», про який ми вже розповідали. Розташовувалося воно у самому серці міста, на перехресті центральної вулиці Героїв Майдану та Склярова. На той момент це були Червоноармійська і Весела, відповідно. Саме тут виросла невелика триповерхова сталінка, зведена з червоної цегли на рубежі 50–60 років минулого століття.

Житло у цій триповерхівці давали представникам партійної еліти. Воно й не дивно. По-перше, це — самісінький центр Козятина. По-друге, зовсім поруч з будинком розташовувався райком партії та виконком районної ради — на місці, де сьогодні приміщення Райдержадміністрації. 

За проектом, будинок мав бути у формі літери «Г», а частина першого поверху відводилася не під квартири, а під магазин. Тож до того, як у цій сталінці з’явилося дитяче кафе, тут був магазин з великою вивіскою «Спорттовари». Комусь тут батьки купували велосипед, комусь — м’яча.

Пізніше «Спорттовари» переїхали на нове місце. На місці магазину відкрили дитяче кафе. На фасаді будівлі великими коричневими літерами на сріблястому фоні виднілася назва «Золушка».

Всередині був інтер’єр, типовий для закладів громадського харчування часів Радянського Союзу. Коричнева плитка. Столи на залізних ніжках, сидячи за якими через великі вікна можна було споглядати, як метушаться люди, що біжать у своїх справах центральною вулицею.Трохи далі стояв прилавок з холодильниками, де усілякі тістечка та тортики чекали на своїх покупців. За прилавком — жіночка, вбрана у фартух та ковпак, прикрашений мереживом. А ще неповторний запах, який важко передати словами.

Сюди приходили поласувати празьким тортом, тістечком «картопля», морозивом. А справжньою родзинкою меню був молочний коктейль, який дуже любили не лише діти, а й дорослі.

За кілька кроків від «Золушки», через дорогу було ще одне дитяче кафе, назване на честь головної героїні культового роману Павла Загребельного — «Роксолана». Воно розташовувалося на першому поверсі дев’ятиповерхівки, що на вулиці Героїв Майдану, 15–17.

«Роксолана» дещо молодша за «Золушку». Це кафе відкрили у новобудові з білої цегли. І якщо до «Золушки» всі бігли поласувати молочними коктейлями, то у «Роксолані» наминали морозиво. Різнокольорове, з різними ароматизаторами, воно мало свій особливий смак. Вторсировину для приготування морозива постачали з заводу сухого знежиреного молока, що нам усім більше відомий як Козятинський маслозавод.

Якщо в інтер’єрі «Золушки» переважали коричневі кольори, то у «Роксолані» було багато світла. Світлі стіни, біла плитка на підлозі, білі пластмасові стільчики. Вітрини, у яких в металевих відеречках було морозиво різних кольорів — зелене з яблучним смаком, жовте — з банановим, біле — ванільне, коричневе — з шоколадом. Сюди приходили поласувати смачненьким після занять у школі, тут діти святкували з друзями дні народження.

Обидва заклади вже давно стали частиною історії. На місці «Золушки» спершу відкрили продуктовий магазин. Назву вирішили не змінювати, тож стара вивіска ще довго висіла на фасаді першого поверху сталінки з червоної цегли.

Сьогодні там з одного боку магазин побутової хімії, з іншого — дитячих товарів. Замість «Роксолани» — фонд соціального страхування та банківське відділення.

Про інші старі кафе Козятина можна почитати тут

Слідкуйте за новинами Козятина у Facebook, Telegram, Instagram та Viber.