Старовинні храми Козятинщини. Частина 6. Гурівці

Автору необхідно внести зміни: теперішній храм побудований поряд з старовинним храмом в 1887 році, про це в комірчині знаходиться дошка, на якій є напис старословянською мовою (фото можу переслати). До будівництва храму долучились і інші жителі села, а також поміщиця Пелагея Щеглова і її син, який навчався в Німеччині і був архітектором і керівником будівництва. Звісно більшість коштів надала поміщиця. Після знесення старого храму, на місці вівтаря, був встановлений камяний хрест, якому поклоняються віряни. В 1934 році храм закрили і з нього зробили колгоспну комору, згодом зняли дзвони. А дзвони, які знаходяться в дзвіниці, після війни були подаровані мешканцями інших сіл, де храми були знищені, а дзвони віряни зберегли. Був і такий трагічний випадок в селі, який повязаний з храмом. Одного дня зібралися комсомольці в центрі села і пішли до храму знімати дзвони. Коли проходили біля будинку сільської ради, роздався постріл і куля влучила одному із них в голову. За будинком клубу знаходився тир і в цей час йшло навчання допризивників стрільбі.   Його повезли на підводі в лікарню села Білопілля, але по дорозі він помер. Перед війною в храмі служив батюшкою уродженець села Гурівці Павло Тимофійович Мартинюк 1887 року народження. 21.11.1937 році його арештували, звинуватили за статтею 54-10 КК УРСР (контрреволюційна пропоганда і агітація). За постановою Трійки УНКВС Вінницької області від 09.12.1937 року ув'язнений на 10 років ВТТ. Реабілітований 17.10 1962 року. Чудом залишився живий. Виснаженого нелюдськими знущаннями в таборі, з обрізаними вухами під час допитів, його викинули на купу сміття помирати. Його знайшла і виходила монашка Софія і з нею він приїхав в село в 1946 році. З його приходом в храмі богослужіння перейшло на більш високий рівень і в 1946 році уклали договір з Козятинським РВК про передачу релігійній громаді села Гурівці будівлю храму та майно в безоплатне і безстрокове користування. Через рік отець Павло переїхав в село Козятин, де за його стараннями побудували новий храм. Не можна нічого не сказати і про батюшку Волохатого Анатолія Миколайовича, який 9 років прослужив у храмі. Саме під керівництвом вперше за багато років у храмі було зроблено великий ремонт: замінили перекриття, окремі дошки, пофарбували конструкції, підправили фундамент і багато іншого. В 2006 році виготовили в Дніпропетровську і встановили в дзвіниці два дзвони, а в 2012 році ще три менших.