Старовинні храми Козятинщини. Частина 7. Вернигородок

Старовинні храми Козятинщини. Частина 7. Вернигородок
Сучасний вигляд церкви Різдва Пресвятої Богородиці
  • Ми продовжуємо розповідати вам про старовинні храми Козятинського району.
  • На черзі історія святині у Вернигородку.
  • Вона не збереглася до наших днів, бо споруду знищило вогнем. На місці дерев'яного храму звели новий.
  • Вже п'ять років там правлять службу.
  • А першу літургію провів голова УПЦ КП.
     

Вернигородок - село за Іванківцями. У другій половині ХІХ століття православна парафія села налічувала 1 тисячу 7 осіб. Духовним осередком села вже тоді була церква Різдва Пресвятої Богородиці.

Святиня зараховувалася до храмів 5 класу. Щоправда, точно не відомо, коли її збудували. У “Сказаннях про населені пункти Київської Губернії” за 1864 рік написано “збудована невідомо коли”. У “Словнику географічному Королівства Польського” теж не зазначено дату побудови церкви.

У іншому джерелі, Пам'ятній книзі Київської єпархії за 1888 рік датою побудови церкви стоїть 1865 рік. Можна припустити, що перший дерев'яний храм збудували задовго до 1860-их років, а у 1865 на місці старої святині звели нову.

До храму Різдва Пресвятої Богородиці ходили не лише вернигородчани. Церква мала два приписних села - Верболози та Радзвивилівка (сьогодні це село називається Велике). Там храмів не було. Тому загалом церковна громада церкви Різдва Пресвятої Богородиці налічувала понад півтори тисячі осіб.

Крім православної церкви у Вернигородку також була католицька каплиця, яка належала до Білопільської парафії.

Нагорода від святійшого синоду

У ті роки настоятелем храму Пресвятої Богородиці був Павло Завадинський. Священик був досить активним. Про це свідчать його нагороди. У 1881 році Павлу Завадинському вручили наперсний хрест від святійшого синоду. Цю нагороду він отримав за сумлінну службу.

Проте серед священнослужителів церкви у Вернигородку траплялися і такі, котрі втрачали прихильність вищого керівництва. До прикладу, у 1864 році звільнили церковного пономаря Арефа Крижанівського. Про це свідчить запис у “Київських єпархіальних відомостях”, офіційному друкованому органі Київської єпархії.

Пономар - це своєрідний асистент священика, що допомагає йому під час проведення служби. Також до його обов'язків входить дзвонити у дзвони.

На відкриття нового храму приїздив Філарет

Дерев'яна церква у Вернигородку простояла понад півтора століття. Храму навіть вдалося пережити буремні антирелігійні радянські роки. У 1996 році Церква Різдва Пресвятої Богородиці увійшла до каталогу існуючих дерев'яних церков України.

До наших днів святиня не збереглася. Вже в сучасні часи її знищила пожежа. Про це нам розповіли у Вернигородоцькій сільській раді.

Після того, як вогонь зруйнував будівлю церкви, взялися за побудову нової на тому самому місці. Храм зводили впродовж кількох років. Завдяки плідній праці вірян та духовенства будівництво вдалося завершити.

Джерело фото тут

Новозбудовану церкву Різдва Пресвятої Богородиці відкрили 10 жовтня 2015 року. Першу службу у храмі провів голова Української Православної церкви Київського патріархату Філарет. Його запросили на відкриття святині.

Фото з сайту Вінницької облради

Нова церква дещо відрізняється від своєї старовинної попередниці. Перш за все матеріалом виготовлення. Сучасний храм будували не з дерева, а з цегли. Крім того, центральний купол зробили значно більшим за розмірами.

“Боже джерело” у Вернигородку

Вернигородок цікавий не лише своєю церквою. На околиці села обабіч дороги, що веде на Білопілля, розташоване джерело з цілющою водою. Воно має назву “Боже”. З його відкриттям пов'язана цікава історія.

►Фото з сайту "Туристично-інформаційний центр Козятинщини"

Кілька років тому чоловікові на ім'я Олександр Голодняк наснився дивний сон. Він побачив себе на схилі пагорба, оточеного деревами. А біля того пагорба була невеличка водойма. Через кілька тижнів Олександрові знову наснився цей сон. Він розповів про нього незнайомому чоловіку і той порадив Олександру поїхати до Вернигородка за ставок “Шуба”.

Коли Олександр приїхав до села, перед ним постала картина з його сну: невелика водойма. Щоправда, вона була замулена. Олександр взявся чистити джерельце. Потім збудував альтанку. Відтоді це місце відоме як “Боже джерело”.

Читайте також:

Старовинні храми Козятинщини. Частина 6. Гурівці

Старовинні храми Козятинщини. Частина 5. Пляхова

Старовинні храми Козятинщини. Частина 4. Вовчинець

Старовинні храми Козятинщини. Частина 3. Сошанське і Михайлин

Старовинні храми Козятинщини. Частина 2. Блажіївка

Старовинні храми Козятинщини. Частина 1. Глухівці і Махаринці

Усі публікації про історію Козятина і району читайте тут

 

Авторизуйтесь, щоб читати повну статтю
Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Козятина за сьогодні
keyboard_arrow_up