Старовинні храми Козятинщини. Частина 9. Журбинці і Збараж

За умовами договору Іоаким дарував їм землі у вічне користування, які мали передаватися з покоління в покоління, а самі селяни ставали вільними хліборобами. Було це у 1825 року. Зауважимо, що кріпацтво на теренах Російської імперії, куди на той час входили землі Журбинців, скасували значно пізніше - 1861 року.

Відтак селяни отримували свободу, але мали дещо виконати і зі свого боку. Іоаким попросив поховати його у Журбинцях, а поблизу могили звести кам'яну церкву і молитися за упокій його і його батька.

Іоаким помер у 1839 році, але кам'яний храм так і не спорудили. Селяни не стали виконувати волю поміщика, бо родичі Іоакима відмовилися ховати його у Журбинцях, натомість відвезли на католицький цвинтар до сусідньої Білилівки, що у Ружинському районі.

До речі, Абрамовичі переймалися розвитком духовного життя своїх земель. До прикладу, Блажей Абрамовий, дід Іоакима, став фундатором церкви у Блажіївці. Село отримало свою назву від його імені.

Образ Божої Матері

Ще у роки панування Абрамовичів у Журбинцях вже була церква, щоправда дерев’яна. Це храм Іоана Богослова. Його збудували у 1772 році. Раніше на його місці теж була дерев'яна церква.

У 1877 році у Журбинцях правив священик Порфірій Владишевський. За сумлінну працю і гарну поведінку керівництво єпархії нагородило його набедреником.

На жаль, старовинна церква до нашого часу не збереглася. Сучасну церкву у Журбинцях звели у 1992 році.

Храм у Журбинцях вирізнявся з-поміж інших іконою Божої Матері. Вона особливо привертала увагу вірян. Інформацію про це ми знайшли у книзі “Сказання про населені пункти Київської Губернії”.

“Примітний у церкві запрестольний в особливому кіоті образ Божої Матері, до якого народ ставиться з особливою вірою. Письмових чи усних переказів про явлення цієї ікони не збереглося”, - йдеться у книзі.

Дослідниця історії Валентина Лось в одній зі своїх праць пише, що ікона у Журбинцях була копією Почаївської ікони Божої матері. Це один з образів, який найбільше шанується у православному християнстві.

►Ікона Почаївської Божої Матері. Джерело фото тут

Оригінал ікони міститься на Тернопільщині, у Почаївській Лаврі. Це образ, писаний олійними фарбами на липовій дошці. Грецький митрополит Неофіт подарував його Анні Гойській, Почаєвській поміщиці. Вона, у свою чергу, подарувала цей образ монастирю. Вчені припускають, що ікона могла бути сімейною реліквією митрополита.

За легендою, ікона зцілила брата Анни Гойської, який був сліпий від народження. Саме тому її вважають чудотворною.

Діяло училище

При церкві ще з 1843 року почало діяти приходське училище. Хоча у більшості сіл Козятинщини подібні прицерковні школи з'явилися значно пізніше.

Навчальний заклад побудували за кошти зі спадщини Іоакима Бурчак-Абрамовича. Викладав тут місцевий священик.

У 1904 році церковно-приходська школа стала двокласним училищем. Саме на базі цього навчального закладу виникла сучасна школа у Журбинцях. Нині вона є філією Дубово-Махаринецької школи.

Образ Миколи Чудотворця

За 25 кілометрів від Журбинець розташоване село Збараж. У роки Російської імперії територія сучасного села поділялася на два поселення. Одне звалося Збараж, інше - Губин. Обидва села були одне біля одного, їх розділяло лише джерельце. Хоча в давнину Збараж і Губин, як і зараз, були одним населеним пунктом. Навколо Збаража тоді були земляні вали та рови.

У селі діяла Свято-Успенська церква. Лаврентій Похилевич у своїй праці “Сказання про населені пункти Київської губернії” стверджує, що її збудували у 1799 році прихожани з каменю на місці старовинного дерев'яного храму. Дзвіницю церква мала дер’евяну.

►Церква у Збаражі. Фото 2005 року. Світлина з цього сайту

Зауважимо, що церква, яка збереглася у селі донині, не кам'яна, а деревяна. Хоча в іншому джерелі, Пам’ятній книзі Київської єпархії за 1882 рік теж вказано, що церква у Збаражі кам'яна. Проте у пізнішій пам'ятній книзі, датованій 1913 роком, зазначено, що церква у Збаражі дерев’яна. Очевидно, із кам'яним храмом щось трапилося.

У Збаразькій церкві, так само, як і в Журбинецькій, була чудодійна ікона.

“У церкві примітний образ святого Миколи, який в навколишніх селах вважають чудотворним. На поклоніння до нього приходять, особливо влітку, багато людей”, - йдеться у старовинній книзі Похилевича.

Крім того, у 1881 році священик зі Збаража Федір Статкевич був призначений благочинним шостого округу Бердичівського повіту. Через три роки єпархіальне керівництво нагородило Федора Статкевича набедреником.

Якщо ви ще не читали, радимо переглянути:

Старовинні храми Козятинщини. Частина 8. Сестирнівка

Старовинні храми Козятинщини. Частина 7. Вернигородок

Старовинні храми Козятинщини. Частина 6. Гурівці

Старовинні храми Козятинщини. Частина 5. Пляхова

Старовинні храми Козятинщини. Частина 4. Вовчинець

Старовинні храми Козятинщини. Частина 3. Сошанське і Михайлин

Старовинні храми Козятинщини. Частина 2. Блажіївка

Старовинні храми Козятинщини. Частина 1. Глухівці і Махаринці

Усі публікації про історію Козятина та району читайте тут