Старовинні козятинські кладовища. Частина 2. Російський цвинтар

Старовинні козятинські кладовища. Частина 2. Російський цвинтар
  • Продовжуємо розповідати про історичні цвинтарі нашого міста.
  • Цього разу зібрали для вас факти про російське кладовище, де ми знайшли дуже нетипове поховання.

Нова зупинка нашої історичної мандрівки — православне кладовище, яке місцеві кличуть «російським». Розташоване воно за церквою Почаївської Ікони Божої Матері. Як і у випадку з костелом на польському цвинтарі, цей храм теж збудували на території кладовища.

Фото зробити важко

Російський цвинтар занедбаний. Тут порослі трави у людський зріст, протоптано лише кілька стежок. Більшість могил потопають у хащах. Видно, що тут давно ніхто не прибирав.

До більшості пам’ятників дійти просто неможливо через густі зарослі. Так само важко робити фотографії, адже високі чагарники подекуди майже повністю затуляють об’єкт у кадрі.

Це кладовище виникло наприкінці XIX століття, ймовірніше за все, після 1880-их років. Тут багато могил дореволюційної епохи, але до більшості з них підступитися просто неможливо, а ті, до яких протоптані стежки, подекуди без написів. Тому коли саме тут з’явилися перші поховання, сказати ми не можемо.

Тут чимало пам’ятників у формі пнеподібних кам’яних хрестів. Це округлий хрест на п’єдесталі і на перший погляд здається, що він збитий з двох дерев’яних колод. Якого року ці поховання — встановити не вдалося. Більшість таких пам’ятників поросли чагарниками настільки, що видніються лише вершечки.

Ми змогли підступитися тільки до одного, та й на тому немає написів.

Пнеподібні хрести характерні для заходу і півдня України, а також Житомирської та Черкаської областей. Зауважимо, що Козятин до розпаду Російської імперії входив до Бердичівського повіту, а Бердичівщина, як відомо, нині є частиною Житомирської області. Тому не дивно, що на нашому кладовищі багато таких пам’ятників.

Що привернуло нашу увагу

Серед поховань на російському цвинтарі - могила братів Валдаєвих. Це одна з небагатьох могил дореволюційної епохи, до якої можна підступитися.

Михайло і Василь  Валдаєви — залізничники, які у 1905 році організували у паровозному депо страйк робітників. За це їх привселюдно розстріляли жандарми поблизу депо. Надгробний знак на могилі гранітний і сучасний. Це пов’язано з тим, що окрім Михайла і Василя у цій могилі похований ще один з роду Валдаєвих — Федір, який помер у 1951 році.

Одразу за могилою Валдаєвих невеликий надгробний камінь із написом латинкою. Саме це привернуло нашу увагу. Коли ми підійшли ближче і прочитали напис, виявилося, що тут похований німець — Фрідріх Вільгельм Александр. Могила датується 1903 роком. Дивно було побачити німецьке поховання на православному цвинтарі.

Стара каплиця

Неподалік від входу до цього кладовища розташована каплиця.

У часи радянського союзу це була єдина культова споруда нашого міста. Бо до приходу більшовиків у центрі міста були костел і Вознесенська церква. Але костел зруйнували, а єдиний православний храм, Вознесенську церкву, перетворили на будинок піонерів. Тож каплиця на російському кладовищі була єдиним місцем, де відправлялися богослужіння.

Так тривало аж до початку 1990-их років, поки не взялися за побудову церкви Почаївської Ікони Божої Матері, яка стала першим храмом нашого міста часів незалежної України.

Слідкуйте за новинами Козятина у Facebook, Telegram та Instagram.

Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Козятина за сьогодні
keyboard_arrow_up