Студенти розповідають про своє життя

Студенти розповідають про своє життя
  • Сьогодні, 17 листопада, Всесвітній день студента.
  • Напередодні цього свята ми поспілкувалися зі студентами Міжрегіонального вищого професійного училища залізничного транспорту і розпитали їх про навчання та студентське життя.

Герої нашої сьогоднішньої публікації — шестеро товаришів. Їх об’єднує один навчальний заклад, адже всі вони навчаються у залізничному училищі. Проте усі вони мають різні захоплення та вподобання. У кожного — своя цікава історія.

Він — з династії залізничників

Роман Житній навчається на помічника машиніста електровоза та тепловоза. Це для нього перші два місяці в училищі. Попри те, що став студентом зовсім нещодавно, вже встиг відчути різницю між тим, як було в школі.

— У школі менше треба було про щось думати, — каже Роман. — Там можна було розслабитися. Тут треба напружувати мозок. А я ще й староста. Мені треба не лише про себе думати, а й про всю групу. Трохи важче, ніж в школі було.

Відео дня

У дитинстві Роман мріяв бути і астронавтом, і далекобійником, проте потім плани змінилися. Врешті-решт вирішив стати залізничником. Воно й не дивно, бо хлопець — представник династії залізничників. Його батько працює в локомотивному депо акумуляторником. Проте на вибір професії вплинуло не лише це.

— По-перше, ця робота добре оплачується, — пояснює юнак. — І більше душа лежить до неї, ніж до якоїсь іншої. Я подивився кілька відео про цю професію, мені сподобалося.

До училища пішов вчитися за порадою батьків. Каже, не хотів переїздити до іншого міста і жити далеко від дому. Мешкає у центрі Козятина, тому в гуртожитку не живе.

Має він два хобі, які, на перший погляд, важко поєднати — грає в комп’ютерні ігри і читає книжки.

— Раніше читав пригодницькі романи, — продовжує Роман. — А зараз — пов’язані з психологією. Нещодавно прочитав «Мартіна Ідена» (роман Джека Лондона — авт.). Зараз почав читати «Колиска для кішки». Теж психологічний. Там про те, як поет хотів написати книгу про Ейнштейна, як він придумував ядерну бомбу, яку скинули на Хіросіму.

Першокурсник має досить амбітні плани. Після випуску з училища хоче піти працювати на залізницю і паралельно заочно навчатися в залізничному університеті.

— Щоб потім кар’єрною драбиною піднятися, — пояснює хлопець. — Спочатку до інструктора. А потім, можливо, пощастить і начальником депо стану.

Міс Грація, яка хоче бути військовою

Катерина Кесарчук вже на третьому курсі. Навчається за спеціальністю «оператор комп’ютерного набору, агент з постачання». На її думку, ця професія вигідна, тому що у нашому світі без комп’ютера — нікуди.

Вчитися в училищі їй настільки подобається, що навіть якби була можливість повернутися до школи — цього б не зробила.

— Наш клас був найменший і після 9-го він розпався, — розповідає дівчина. — Я була не дуже рада. Училище мені порекомендувала моя хрещена. З першого дня я не жалкувала, що я тут навчаюся. Я тут багато чого навчилася. Стала набагато самостійніша, перестала боятися людей. Я стала більш впевнена в собі, бо я була дуже тихенька і не могла нічого сказати.

Катерина має безліч захоплень. Волонтерить. Разом з іншими студентами плете маскувальні сітки, збирає іграшки для дітей в Будинок матері та дитини, передає їжу, одяг та малюнки на передову нашим бійцям. Вивчає історію. Минулого року брала участь у всеукраїнській краєзнавчій експедиції «Моя Батьківщина», де підготувала роботу про свого дідуся, який загинув у Другій світовій війні. Спільно з іншими студентами організовує у своїй Аальма-матер різні заходи. Наприклад, зовсім нещодавно проводила тематичну дискотеку до Хелоувіна. Раніше ходила на танці і захищала честь училища. Зараз активно займається волейболом, бо готується до змагань у Даугавпілсі (Латвія), куди зовсім скоро поїде разом зі своєю командою.

— У нас ще проводиться конкурс «Міс і містер училища». Я буду брати участь цього року, — ділиться планами Катя. — Готуюся. Перший рік трошки боялася. На другому курсі мене відправили від училища на «Міс Козятин». Там я стала «міс Грація». Цей рік останній, вирішила піти на «Міс училище», щоб ще якось себе зарекомендувати і увійти в історію училища.

Можливо, вас це здивує, проте «міс Грація» насправді хоче отримати військову професію.

— Ще з дитинства я мріяла бути, як батько, пожежником, або, як бабуся, поліцейським, — додає дівчина. — Але я йду на таку професію, де треба комп’ютер. Тому я пішла спершу в училище, а потім піду у військове. Буду жити в казармі.

Сам заробляє гроші

Віталій Котов — одногрупник Каті, а раніше був ще й її однокласником. Його батько — залізничник, тому спершу хлопець планував бути помічником машиніста. Проте через стан здоров’я довелося змінити плани.

Юнак почав захоплюватися комп’ютерами, тому вирішив обрати професію, пов’язану з інформаційними технологіями. Хоча, зізнається, три роки тому до ідеї навчатися в училищі ставився скептично.

— Я не знав, чому тут можуть мене навчити, — каже Віталій. — Але коли тут дізнався про такі речі, які я навіть не міг уявити. Я з захопленням вивчав усі ці програми. І в один момент мені запропонували поїхати від училища на конкурс комп’ютерних технологій, який проводився в Латвії.

Змагалося близько 15 команд. Віталій разом з товаришем здобув призове третє місце. Це була його перша поїздка за кордон.

Від училища Віталій їздив на міжнародні конкурси вже тричі. Перший раз — до Латвії, вдруге — до Естонії, теж на змагання з ІТ, втретє — на конкурс із географії до Словаччини. Вільно спілкується англійською, але попри це, жити за кордоном не хотів би.

— Переїхати туди назавжди я не зміг би, — зізнається хлопець. — Але подорожувати я не проти.

Хлопець захоплюється веб-дизайном і заробляє на своєму хобі гроші. Співпрацює з однією із компаній. А ще читає книжки для особистісного розвитку.

— Читаю переважно розвиваючі книжки, про мислення, про людей, — розповідає Віталій. — Зараз закінчую читати «Гибкий ум» (книжка Естаніслао Бахраха, видана в російській редакції — авт.). Дуже цікава книжка, допомагає розвивати творчі здібності.

Далеко від дому

Любов Білоконська — одногрупниця Каті і Віталія. Приїхала вона до Козятина з Коростеня, що на Житомирщині. Сюди потрапила завдяки двоюрідній сестрі.

— Коли вибирала професію після 9-го класу, мені дуже подобалася математика і вести папери, — розповідає дівчина. — Двоюрідна сестра, яка вчилася тут, порадила, що тут є така професія як агент з постачання. Потрібно вести папери, різні закупівлі і спілкування з людьми. Так вона мене сюди й привезла.

Попри те, що довелося їхати в чуже місто, перший час важко зовсім не було. Адже мала надійну підтримку. Сестра, яка здобувала в нашому училищі цю саму професію, допомогла з усім ознайомитися.

Оскільки Любов приїхала до нас з іншого міста, то живе вона в гуртожитку. Каже, там нудьгувати ніколи.

— Завжди спілкування, весело, — продовжує студентка. — Щось можна придумати компанією, про щось поговорити з дівчатами. Якщо вдома, то своя компанія є і вона буде, а так у тебе з’являється багато нових знайомих. Ми намагаємося організувати різні заходи до Дня святого Миколая, Восьмого березня, Дня студента, придумуємо різні конкурси, щоб було цікавіше. Бо є такі, які просто сидять в телефоні.

У вільний від навчання час Люба цікавиться астрологією та психологією. Її захоплюють зірки. Хоче вивчити сузір’я.

— Навіть коли вулицею ввечері йдеш і знаєш, як ці сузір’я називаються, це дуже цікаво, — додає дівчина. — Так само цікава й психологія, як себе поводить людина. Ти можеш зрозуміти, що вона до тебе відчуває і чи хоче вона з тобою спілкуватися, чи ні.

Надалі планує вчитися на менеджера у Києві і можливо переїхати до столиці.

Мала бути фармацевтом

Богдана Браніцька теж вчиться на оператора комп’ютерного набору та агента з постачання. Сюди прийшла за порадою друзів. Батьки наполягали на тому, аби дівчина поїхала до Бердичева навчатися на фармацевта, проте через стан здоров’я довелося залишитися тут. Проте про це Богдана зовсім не шкодує.

— Я більше дізналася про комп’ютери, про деякі програми, — розповідає студентка. — Мені в майбутньому це допоможе. Хочу вступати до Києва на цю саму професію і, якщо буде можливість, залишитися там.

Раніше займалася художньою самодіяльністю, проте зараз за браком часу покинула. Адже є і навчання, і підготовка до ЗНО, і курси касира. До того ж, Богдана — голова учнівського самоврядування. 

— У нас є комітети — культурно масовий, волонтерський, спортивний, соціальний, прес-центр і навчальний, — продовжує дівчина. — Ми робимо різні дискотеки, проводимо змагання. Нещодавно у нас були богатирські ігри. Проводимо різні тематичні вечори. На концерти і свята наші учні роблять привітання для викладачів.

Після третього курсу хоче вперше поїхати за кордон. Планує три місяці проходити практику у Болгарії.

Навчається і в училищі, і в університеті

Артем Войтко — першокурсник. Навчається на електромонтера контактної мережі. Він виходець з династії залізничників. Батько теж електромонтер, тому хлопець обрав саме цю спеціальність.

— Ці знання корисні і знадобляться в житті, — розповідає Артем. — Я зараз здобуваю не лише спеціальність електромонтера, а й звичайного електрика. Тобто, я можу бути електриком на будь-якому підприємстві, не обов’язково будувати контактну мережу на залізниці.

Паралельно Артем заочно навчається в Житомирі на еколога. 

— Складно буває, — зізнається юнак. — Коли їду туди, стараюся всю увагу приділити навчанню там. А коли приїжджаю сюди, починаю заново вчити, тому що пропускаю тиждень-два. Викладачі не проти. Якщо я кажу, що я не знаю, бо був на сесії, нормально до цього ставляться.

Хотів би бути екологом, проте в університеті вчитися ще довго, тому розуміє, що вивчитися зараз на електромонтера вигідніше. Тим паче, вже точно знає, що у червні піде працювати на будівельно-монтажний поїзд у Вінниці.

У вільний час займається спортом. Ще з десяти років почав ходити на різні секції і займатися в спортзалі. Останнім часом захопився армреслінгом.

— У цьому виді спорту ти відчуваєш свою силу, — каже Артем. — Він відносно не складний. А ще займаюся музикою. Коли є вільний час і дуже нудно, граю на гітарі. Дуже хотів би грати в групі, але розумію, що мої навички ще не дотягують.

Читайте також:

Змагання з армспорту в училищі. Хто переміг?

Не одними лише залізничниками. На кого вчать у нашому училищі?
Рейтинг закладів профтехосвіти. На якому місці наше училище?
 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.

Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Козятина за сьогодні
19:34 Загинув при виконанні бойового завдання. Минає річниця, як ми втратили Героя Богдана Жмуцького 18:05 У Залізничному біля трансформатора знайшли гранату. Вона виявилася іграшковою 16:00 «За що сваритися, що селянина нагнули?» 15:40 Що таке шале? Про затишні будиночки на природі та хто їх будує (Новини компаній) Від читача 18:11 Щодо зборів ГО "Джерело" 15:16 Сорок хвилин розглядали одне питання, а тоді зі скандалом розійшлися 14:53 «Поки у дітей весняні канікули і вони кайфують, вчителі дружно працюють по благоустрою селища» play_circle_filled 14:00 Як сортувати пластик правильно — розповідає експертка 13:08 З Меморіального комплексу у Козятині викрали поминальну лампадку. Злодія впіймали 12:00 Постраждали всі блоки на Ладижинській ТЕС: повідомили наслідки ракетної атаки 22 березня 11:10 Сьогодні в області через сильний вітер підвищений рівень небезпеки. Буде сухо та сонячно 10:15 Не вистачає кілька тисяч гривень на комплекти одягу-трансформера для поранених photo_camera 09:08 Глуховецький ліс повертають у власність Вінницької обласної Ради 08:37 «Тарифи в дію ще не ввели. Та розрахунок поданий на затвердження в ЖКГ»
Дивитись ще keyboard_arrow_right
keyboard_arrow_up