Сусідський конфлікт: «Ти що, не можеш сокирою порубати ті двері?» — сказав поліцейський

Сусідський конфлікт: «Ти що, не можеш сокирою порубати ті двері?» — сказав поліцейський
Заслужений відпочинок цим жінкам тільки сниться
  • Кривда. На гарячу лінію газети «RIA-Козятин» звернулася вернигородчанка Валентина Мартинюк.
  • Вона намагалась розказати, що відбувається в будинку, в якому вона проживає.
  • Сльози заважали їй говорити, тож стало зрозуміло, що треба розбиратися на місці.
  • Пізніше з'ясувалося, що до такого стану жінку довела фраза поліцейського, що приїхав на виклик 

Коли ми приїхали до будинку, в якому проживає Валентина, з нею була її сусідка Галина Заграй. Привітавшись жінки стали розповідати суть дзвінка до редакції.

— У нашому будинку виникла конфліктна ситуація через сусідку, яка проживає в цьому будинку 17 років,  – каже 72-річна пані Валентина, жінка-вчитель з 40-річним стажем. – Весь цей час в квартиру, в якій вона мешкає, приходять люди сумнівної зовнішності та репутації. Уявіть таку картину. Однієї зими, коли я ранком хотіла відкрити двері, не змогла цього зробити, бо вони чимось підперті. Те, що мені заважало відчинити двері, я якось відсунула. Коли глянула за двері, мені здалося, що у мене під дверима лежить померла жінка. Перевірила у неї пульс, його не було. Викликала поліцію і медичну службу. Коли рятівники прибули, то тіло ожило. Стражі порядку пред’явили мені претензію, на якій підставі я їх викликала, що вони з нею мають роботи? Така ж ситуація виникла з медичною службою, вони заявили, куди вони мають її дівати. Я їм кажу: «Людина в такому стані лежить у мене під дверима, а я її куди маю подіти?» Поліцейські оформили протокол і бригада медиків госпіталізували ту жінку. 

За словами Валентини Мартинюк, подібних випадків за 17 років було чимало. То чоловік лежав на міжповерхових східцях на вид без ознак життя, то хтось лежав в калюжі крові. 

– Всі ці речі відбуваються під нашими дверима, а в такому кошмарі ми живемо вже 17 років. Нехай вже Галя трохи розповість, а я відпочину. Тому що це не просто розповідь, це — крик душі!, – каже Валентина.

Продовжує розповідь про несолодке життя на Шкільній, 23, 64-річна вчителька Галина Заграй.

— З моменту вселення Анни (ім’я жінки змінено) стало зрозуміло, що дружить вона з оковитою. Її друзі, що до неї навідуються, в переважній більшості, це люди, які повернулися із зони. Деякі з них відбували покарання за тяжкі злочини. Шукаючи собі на прожиття, вони обкрадають нашу городину чи цуплять в хлівах кури, а потім продають в Козятині на ринку.

— Є докази тих крадіжок, чи це тільки припущення? – запитали ми у вчительки. 

– Є, –  каже вона.  — Коли у мене вкрали рами, то прийшов дільничний і мені назад мої рами принесли. За городину ніхто в поліцію не звертається, а крадуть все, що потрапляє в їх поле зору. Тільки суть навіть не в крадіжках, а в тому, що наша сусідка плює на наші права і право безпечного проживання інших. Вона знає тільки свої права і постійно нам погрожує, а її співмешканець обіцяє, що взірве нас з Валентиною Петрівною газом. Нам треба чекати такого випадку, як на Позняках? 

– До речі, про газ, – продовжує свою розповідь наша співрозмовниця. – Коли їй перекрили газ за неуплату, то вона розвела багаття на лоджії. Уявляєте, на балконі відкритий вогонь і до чого це може призвести? Ми живемо тут як на пороховій діжці, – підсумувала вчителька з 46-річним стажем роботи.

Зверталася за допомогою  Галина Заграй до «33 каналу», просила чимось допомогти в сільській раді, в поліції, в райдержадміністрації, в районній та обласній прокуратурі, зверталася до МНСників. Єдине, чого вона добилася, Анну поставили на облік в сільській раді, що вона є особою, яка зловживає спиртними напоями. Тільки  життя мешканців Шкільної, 23 не змінилася на краще. Вони продовжують жити в постійному стресі.

Трохи відпочивши, про ще один епізод з їхнього життя розповідає Валентина Мартинюк. — Коли Галина Василівна лежала в лікарні, на її балкон хотів залізти  близький знайомий Анни. Тоді все обійшлося. Мій чоловік провів з ним виховну словесну роботу і тільки, – розповідає жінка. 

Після виписки з лікарні Галина хотіла занести в правоохоронні органи заяву. Але в життя втрутились події з епідемією коронавірусу. Думали, що правил карантину будуть дотримуватися і Анна з усіма своїми знайомими. Тільки не так сталось, як гадалось. Невідомі для наших співрозмовниць люди стали ходити під їхніми дверима. Мешканці підїзду зібралися і прийняли спільне рішення: купити замок і закривати двері від усіх сторонніх. Анні ключа не дали, пообіцяли відкривати їй двері, коли їй потрібно буде. Така постановка питання не сподобалась жінці. Вона викликала поліцію, і заявила, що порушуються її права. 

– Поліцейські, що приїхали, вгледіли порушення з нашого боку. А один з них так і сказав Анні: «Ти що, не могла взяти сокиру і порубати ті двері?» – кажуть жінки. – Ці слова нас морально добили. Ми запитали: «А де ж наші права? І що буде, коли і ми візьмемо для свого захисту сокири?»

 Поспілкувалися ми з сільським головою Володимиром Гупяком. 

– Я можу тільки поспівчувати людям, яких поважають  в селі. Для вирішення цього питання бракує тільки розуміння між сусідами під’їзду. З однією господинею іноді доводиться проводити виховну роботу. Тільки важко таку роботу проводити з людиною, яка зловживає спиртним, – каже сільський голова. – Ситуація така, що й судовий розгляд  не дасть відповіді на всі питання.

Хотіли поспілкуватися з правоохоронцями, тільки, на жаль, телефони поліцейських мовчать. У прес службі відомства повідомили, що в даному питанні будуть розбиратися і зателефонують. 

Дивіться ще:

Репортаж Козятинщиною: яблуні в яскравому вбрані, калюжі, троянди та старий водогін

Слідкуйте за новинами Козятина у Facebook, Telegram та Instagram.

Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Козятина за сьогодні
keyboard_arrow_up