• До Дня збройних сил України козятинські митці власноруч зробили живописний банер, на якому зображена Україна і воїн.
• Картина має символічну колористику, адже основні кольори, які художники використали в роботі — жовтий і синій.
• Полотно розміром 3 на 3,5 метри розписали акриловими фарбами і встановили на площі

Посеред поля пшениці стоїть українка, одягнена у вінок і червоні коралі. На руках вона тримає хлопчика, що притулився до плеча. А попереду них стоїть воїн, немов захищаючи матір із дитиною. Це — сюжет картини, яку спеціально до Дня Збройних сил України створили козятинські митці. Величезний банер розміром три на три з половиною метри встановили біля ялинки на центральній площі.

— Це результат нашої співпраці з начальником відділу культури Світланою Рибінською, — розповідає Тетяна Куліш, художниця та ідейна натхненниця проекту. — Почалося все з того, що вона запропонувала зробити захід до найближчого свята. Я про День ЗСУ спочатку навіть не думала. Сказала, що у мене є декілька ідей. Перша — зробити різдвяно-новорічно-зимову виставку. Другий варіант — щоб діти намалювали листівки для ЗСУ, напекти печива і відправити нашим хлопцям. Світлана Рибінська запропонувала зробити інсталяцію. Перше, що спало мені на думку — це наша перемога і образ нашого захисника.

Тетяна каже, спочатку планували зобразити Ніку, богиню перемоги і поруч воїна ЗСУ. Але потім дещо підкоригували цю ідею, оскільки Ніка — персонаж давньогрецьких міфів, тож натомість вирішили малювати образ України. Художниця зробила ескіз. Стали мудрувати над тим, на якому матеріалі це все малювати.

— У старому будинку культури ми знайшли старі щити, — продовжує Тетяна Куліш. — Було серед них два високих, але їх треба було з’єднувати між собою. Я почала крутити композицію, під ці матеріали воно не лягало.

Вирішили замовити банер 3 на 3,5 метри і писати на ньому. Поки чекали на матеріал, Тетяна зробила на ватмані рисунок майбутньої картини. На допомогу прийшла художниця Наталія Юхимець. Коли отримали банер, треба було вирішити ще одне не менш вагоме питання — як перенести на нього малюнок. Для цього довелося налагоджувати цілу систему.

— Ми повісили банер на сцені будинку культури і Наталія Салинко перенесла малюнок за допомогою проектора, — каже Куліш. — Носили його з ряду в ряд, поки вийшла картинка, тому що коли поставили проектор спочатку на сцені, то йшло перспективне скорочення: вийшов формат квадратний, а в мене не квадрат, а три на три з половиною метри. Поки почали виправляти, переносити проектор з ряду в ряд, дійшли до середини залу і тільки тоді картинка вже більш-менш відповідала ескізу. Наталія Салинко перевела його на банер, ледь торкаючись олівцем, щоб було зрозуміло загальні обриси.

Банер розстелили на підлозі в аудиторії і наступного дня Тетяна проробляла рисунок, щоб уточнити деталі. Для того, щоб це зробити, довелося працювати лежачи на животі. Художниця каже, було дуже важко, тому що ти не бачиш цілісної картинки, а лише один фрагмент, але і з цим викликом вдалося впоратися.

Коли рисунок вже був готовий, перейшли до фінального етапу — заповнення кольором. Часу було обмаль, сама б Тетяна не впоралася, тож на допомогу їй прийшла художниця Наталія Баштова.

— Спочатку ми разом з Наталією Баштовою затирали цей банер, щоб приставала фарба краще, тому що вона не дуже й хотіла приставати до клейонки, — розповідає Тетяна Куліш. — Ми його не ґрунтували, просто малювали по ньому акриловими фарбами. Фарби пішло багато. Ми ще навіть докупляли потім. Живопис на картині побудований в основному на двох відношеннях — синього і жовтого. Там тільки в двох місцях використаний інший колір — намисто у жінки і внизу декілька червоних маків. Це як акценти. А так все зображення побудоване на кольористиці нашого прапора.

На заваді стало і відключення світла — щойно темніло, доводилося йти додому, тому аби встигнути завершити картину вчасно, починали працювати рано-вранці.

— Вийшла монументальна робота, — підсумовує Тетяна Куліш. — Єдине, що шкода, що її довелося порізати, тому що банер стоїть на вулиці і зробили прорізи, щоб його не здуло вітром. Я дуже вдячна всім, хто долучився до цієї роботи. Всі були зацікавлені. І Сергій з будинку культури, і Анатолій, який працює завгоспом. Він зварив з металу конструкцію для банеру. Дякую Наталії Юхимець, Наталії Салинко і Наталії Баштовій, які допомогли мені створити картину.

 

Читайте також:

У Козятинській гімназії 9 відбулася військово-патріотична гра «Сокіл». На захід завітав Дмитро Плотніцький

У Бродецькому ліцеї відбулася зустріч зі знаменитим односельчанином Олександром Петлінським

«Відразу після поранення я думав, що помру». Дмитро Фінашин розповів, як йому вдалося вижити

Слідкуйте за новинами Козятина у Facebook, Telegram, Instagram та Viber.