Цього року цукру менше, але він солодший. Репортаж з цукрового заводу

Технолог Марина Мельник демонструє фінальну стадію переробки - сушильне відділення цукру

Юзефо-Миколаївський цукровий завод працює на повну потужність.Вантажівки з солодкою сировиною приїздять кожну годину. Привозять буряк з усіх куточків району. Завод приймає сировину від звичайних селян та фермерів. І цікаво, що велику частину солодкого піску на цукроварні вже пакують на експорт до Європи.

►На заводі встановлене сучасне облдання, а працівники лише контролюють весь процес цукроваріння 
 

На завод через лабораторію

Фури та старенькі вантажівки вщент наповнені буряками. Вони прямують до села Михайлин, Козятинського району. Саме тут, на півострові між двома ставками, розташований Юзефо–Миколаївський цукровий завод. Його видно навіть з околиці села. Великі вантажівки зупинилися біля невеликої будівлі. Дізнаємось у водіїв – це лабораторія. Виявляється, без аналізів сировину в переробку не приймуть. Перший заступник директора цукроварні, Володимир Коднєв, розповідає: «В лабораторії ми робимо аналіз забрудненості буряка і визначаємо рівень цукру. А потім з власником сировини укладається договір (це може бути як фермер чи звичайний селянин, що виростив буряк). У договорі прописано, які відсотки він сплачує за технічну обробку і скільки завод віддає йому готового цукру».  Цікавимось у нього:

- Які відсотки забирає завод?

 - Точно вам не скажу, бо це залежить від маси буряків та від результатів проведених аналізів сировини. По-різному. Ніхто сировину назад не віз. Завод щоденно виробляє по 300 тонн цукру, у середньому пакуючи 7-8 тис. мішків солодкого піску.

► Технолог Марина Мельник показує апарат, де саме фільтрують буряковий сік, з якого виготовляють цукор

– А покажете, як саме виготовляється цукор?

 - Звісно. Завод хоч і старенький, йому дай Боже, 120  років, але ми його з кожним роком оновлюємо: автоматизували обладнання, кругом сучасні комп’ютери та відеокамери. І зараз у нас все модерне: фільтри, установили новий котел, модернізували станції, де очищається буряковий сік, побудували нове сучасне сушильне відділення відповідно до міжнародних стандартів якості харчової продукції, встановили нові центрифуги, побудували сучасний пакувальний цех. Ходімо, самі поглянете!, - запрошує Володимир Коднєв. 

З чорного соку білий пісок

Чи справді все так гарно, як нам розповіли? Перевіримо. Заходимо в середину, пахне свіжим цукром. Технолог Марина Мельник показує відділення, де починається процес переробки сировини. Течією води буряк потрапляє в самі «нутрощі» мийного відділення. Потім його очищають від гички, піску та землі, вимивають, і вперед, - віджимати солодкий сік.

– Бачите, який сік чорний! Зараз ми його обробимо вапняним молоком та сатураційним газом. Це щоб забрати усі несолодкі речовини. Адже сік сам по собі дуже піниться, має різні несолодкі речовини, що заважають кристалізації сахарози. Далі сік фільтрують декілька разів від вапна та домішок, після очищення він стає не темний, а прозорий. Наступний етап – це згущення соку до сиропу. Далі процес випаровування. До речі, випаровують сік у спеціальних вакуум–апаратах. У нас вони нові. Вони енергоефективні, автоматично варять сироп до утворення густої маси, економлять час працівників і збільшують виробничі можливості, - говорить технолог Марина Мельник.

Дає скуштувати сироп. Він рудого кольору, де видно невеликі кристалики цукру. На смак солодкий, але не мед. Цього року цукристість буряка  досягає 17%, порівняно з попередніми роками - це дуже хороший показник. Середня їх фізична забрудненість

становить 11,1%. Нині за добу на  підприємство постачається в середньому 2,2 –

2,5, а переробляється – 2,2 тис. тонн солодких коренів. Технолог заводу зазначає, що цукристість залежить від погоди і від сорту буряків. І далі нам показують, як із цукрового сиропу виділяють сахарозу. 

– Сироп по спеціальних відсіках потрапляє у центрифуги. Далі ми виділили зелену патоку, а кристалики вибілюють артезіанською водою. Тобто на поверхні кристалів є жовта плівка, і якщо цукор помити, він стає білим. А як ні – рудим. І після пробілювання солодкий пісок подається у сушильне відділення, а звідти - у пакувальний цех, - додає технолог.

 Ми переконались, що на заводі цукор без домішок. Нам ще показали цукор другого сорту - він жовтий, виготовлений з відтоків сиропу. Дуже солодкий, але на продаж його не беруть, а знову вибілюють, висушують, щоб він став таким самим, як цукор першого ґатунку.
Додамо, що нині на заводі переробили понад 30 тис. тонн буряків. Щороку керівництво заводу запрошує державне підприємство «ВінницяСтандартМетрологія» для отримання всіх сертифікатів якості. Цукор реалізують не лише на внутрішній ринок, а й за кордон, у країни Європейського союзу. 

Цукор подорожчає

Ми поцікавились, скільки українцям доведеться платити за цукор наступного року. Нам прокоментувала Руслана Яненко, заступник голови правління НАЦУ "Укрцукор":
— У поточному маркетинговому році запрацює 32 цукрових заводи, що на 10 менше ніж попереднього року. Скорочення виробничих потужностей, перш за все, пов’язане зі скороченням посівних площ під цукровими буряками та низькими цінами на цукор впродовж декількох сезонів. Відповідно, зі зменшенням кількості сировини та її низької якості, що уже відзначають головні агрономи провідних господарств, скорочення переробних підприємств, очікуємо і зменшення виробництва цукру – 1,2-1,3 млн тонн. З огляду на очікуваний світовий дефіцит цукру, та скорочення виробництва солодкого піску в Україні в поточному сезоні, можемо прогнозувати підвищення цін на цукор орієнтовно на 20% протягом року.

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.