Від салотопки до притулків та стерилізації. Історія бродячих тварин

• Як боролися з бродячими собаками у минулому? Про варварські методи боротьби з тваринами, які колись застосовували у Козятині і не тільки.
• А також поради, якщо ви зустрілися з агресивною твариною

Не так давно безпритульні собаки напали на нашу землячку. Її чоловік звернувся за допомогою до нашого щотижневика щоб ми оприлюднили цей факт і тим самим застерегли інших жителів громади від атак чотирилапих розбійників. Наші журналісти спілкувалися з представниками влади та спеціалістами, які розказали, як у місті вирішують питання з бродячими собаками і дали поради козятинчанам на випадок, якщо зустрінуть у місті агресивного пса.

Вирішили дізнатися, як боролися з бродячими тваринами?

Стріляли й труїли

Ми не можемо заглянути у далеке минуле, щоб уявити що таке салотопка. Відомо тільки, що у полі недалеко від Білої казарми стояла хатина з білого каменю, яку й називали салотопка. За переказами мешканців Білої казарми, які відійшли у світ інший років 60 тому, на салотопку звозили застрелених у місті собак. За розповідями старожилів тушки собак йшли на переробку жиру.

Роки другої світової війни салотопка не пережила. Але собак які бігали вулицями міста, продовжували стріляти. Як правило в кінці лютого та початку березня з числа мисливців знаходили людей для відстрілу чотирилапих. Місцеві таких мисливців називали гицелями. Місцева влада гицелю знаходила спільника, який мав у своєму господарстві коня і сани. Так тандем двох виїжджав на свійське полювання. Можна тільки уявити, що діти бачили на вулицях, де проїжджали ті сани. Найбільшого жаху можна було бачити у морозну погоду під санями конячої упряжі. Підстребених собак мисливці викидали на полі, там ними займалися ворони. 

На початку вісімдесятих все менше господарів мали коней, тож компанію гицелям складали вже водії автівок. Та й самі стрільці с кінських саней перемістилися у автобуси. У багатьох у пам’яті ті часи, коли центром міста їде автобус. У ньому на ходу відкриваються двері і без прицілу від пояса провадиться постріл. 

Такий метод відстрілу собак у нашому місті не прижився тому, що було багато людей, які отримали стрес чи переляк.

Широкого застосування набув метод, коли собак позбавляли життя отруєнням, де тварини проводили кінець свого життя у великих муках. Правда деяким зоозахисникам за допомогою дорогих ліків вдавалося нейтралізувати отруту і повернути тварин до життя.  

Замкнене коло

На щастя, від варварських методів відмовилися і зараз намагаються вирішити питання більш гуманними способами. У нас в місті проводять стерилізацію тварин. Щоправда,

їх не стає менше на вулицях. Причина в том, що люди не стерилізують своїх домашніх улюбленців, а коли ті приводять потомство, викидають цуценят на вулицю. Виходить замкнене коло — безпритульних чотирилапих стерилізують, але на вулицях постійно з’являються нові і популяція вуличних тварин збільшується.

Собачі притулки – один з варіантів вирішення проблеми з бродячими тваринами. Щоправда, поки що у місті немає коштів на його організацію і утримання. Може це зможе зробити хтось з наших підприємців природолюбів?

Собаки люблять, щоб з ними говорили

А тим часом варто дотримуватися правил безпеки у випадку зустрічі з чотирилапими. Коли їдеш на велосипеді – в обов’язковому порядку потрібно збавити швидкість, а почувши позаду себе гавкіт зупинитися. Собаки люблять, щоб з ними говорили. Чим більш душевна інтонація – тим менша агресія з боку тварини. Складніше коли ви зустрілися з безпритульними тваринами  у дворі багатоквартирного будинку, де їх підкормлюють люди. Там ви чужі. Головне не боятися говорити з собаками. Це правило перевірене на собі автором статті. Мабуть більше ніж він  по чужих дворах не ходить і жодного разу ще його не покусали.

Людям, які собак підгодовують, також хочеться дати пораду. Ви не кінологи, але можна навчити собаку, щоб вона стерегла обмежену територію. 

Коли ми нещодавно о другій годині ночі з патрульними проходили дворами вулиці Перемоги, біля під’їзду одного з будинків пес величиною з вівчарку давав за себе знати, що він охоронець. Але від під’їзду не відійшов і не намагався нападати. Хтось навчив його охороняти тільки необхідну територію. 

Наостанок безпритульні тварини були є і, мабуть, будуть. Для прикладу такий випадок. Діти приїхали забрати стареньку матір до себе у Тернопільську область. Що могли у автівку забрати, те й забрали. А собака, який служив вірою й правдою, ні як річ, ні як жива одиниця не вписався у плани переїзду. Сірка відв’язали і він став песиком без притулку. 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.