Вулицю у Махаринцях хочуть назвати іменем Героя соціалістичної праці

Федір Кропива, голова Міської ради ветеранів

На засіданні Міської ради ветеранів, яке відбулося у четвер, 26 листопада, учасники організації прийняли ряд рішень. Одним з таких було звернутися до Козятинської міської ради з проханням перейменувати вулицю Центральну у Махаринцях. Ветерани проситимуть владу міста назвати цю вулицю іменем Йосипа Гурика.

— У нас є лист жителів, які просять це зробити, — зазначив під час засідання Федір Кропива, голова Міської ради ветеранів. — Ми повинні відреагувати на це і я вважаю, що це буде правильно. Людина — герой соціалістичної праці. В ті часи він підняв колгосп, тим більше, він заслужений ветеран війни і сьогодні за таку людину забути і навіть не пам’ятати?! Чому б не назвати одну із вулиць його ім’ям?

Якщо у вас виникло питання, чому ветерани будуть звертатися саме до Козятинської міської ради, а не до Махаринецької сільської, пояснимо. У результаті адміністративної реформи після виборів до складу нашої Козятинської громади увійшло кілька сіл, серед яких і Махаринці. Тому відтепер керувати приєднаними селами будуть вже не сільські ради, а наша міська рада.

— Ми почали поки з одного. А далі будемо йти по кожному селу, — додає Кропива.

Хто такий Йосип Гурик?

Махаринці — не рідне село Йосипа Гурика. Він народився 1925 року у Крижопільському районі. Після навчання у семирічній школі пішов працювати до місцевого колгоспу. Потім почалася Друга світова війна. І Йосипа, і його батька Василя призвали на фронт. Брав участь у визволенні Румунії, Угорщини, Австрії та Чехії. За бойові заслуги його нагородили орденами та медалями.

На Козятинщину Йосип Гурик потрапив вже після війни. Спершу він працював у Самгородку на машинно-тракторній станції. Починав як механік-контролер, незабаром став керуючим. У 1959 році його відправили у Махаринці керувати місцевим колгоспом імені Леніна. Колгосп на той час вважався відсталим.

За головування Йосипа Гурика показники роботи господарства підвищилися і колгосп посів своє місце серед лідерів. Саме за це йому присвоїли звання Героя соціалістичної праці.

Крім того, що Гурик зробив з відсталого колгоспу передовий, він ще й сприяв будівництву у Махаринцях сучасної на той час школи. До другої половини 70-их років минулого століття школа у селі була розкидана по шести окремих будівлях. За кошти, які заробив колгосп під головуванням Йосипа Гурика, збудували нове двоповерхове приміщення, де діти навчаються по сьогодні.

І школа, збудована завдяки Гурику, і колгосп розташовані саме на вулиці Центральній. Це найдовша вулиця села. Її протяжність становить майже три з половиною кілометри. Тут розташовані старовинна церква, цукровий завод, що збудований ще за часів Російської імперії і нині не функціонує, а також цегельний завод.

Що про це кажуть у сільраді?

Ми зателефонували до Махаринецької сільської ради і запитали, чи дійсно мешканці села хочуть перейменувати вулицю Центральну. Там нам сказали, що вперше про це чують.

— Коли в нас було перейменування вулиць (у 2015 році — авт.), ми зверталися і до жителів, і в школі дітей питали, то ні один, може там два, чи що було, хто за це висловився (перейменування вулиці на честь Гурика — авт.). Школу колись то хотіли його іменем назвати, але так і не затвердили, — кажуть у сільраді.

До процесу декомунізації вулиця, про яку йде мова, називалася Леніна. Саме громада села вирілиша назвати її по-новому Центральною.

Відовідно до закону України «Про місцеве самоврядування», підготовкою і винесенням на розгляд ради питання про перейменування вулиць має займатися виконавчий комітет. Остаточне рішення про перейменування приймає рада на сесії.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.