Як у давнину на Козятинщині сорочки вишивали

Як у давнину на Козятинщині сорочки вишивали

Любов Лопатюк із села Кордишівка і Надія Пилипчук із села Широка Гребля розповіли про власні родинні традиції вишивання, про вишиті сорочки, які досі зберігають, як родинну реліквію

В оселі Любові Лопатюк красуються вишиті рушники, вишиті подушки. Понад півстоліття нагадують про дитинство і юність. Від спогадів у жінки мимоволі навертаються сльози.

– Я народилася 1941 року,  — розповідає Любов Лопатюк. Мені було два місяці, як батька забрали на війну, з якої він так і не повернувся. Змалечку бачила, як мама вишивала, а її навчила бабуся. Рано встану і прошу: «Мамо, покажіть, як вишивати». «Отак, – відповідають, – дві нитки на голку – дві під голку».  Я спершу не розуміла. Мама в клопотах, потрібно дітей нагодувати, в печі розтопити, ніколи було. А я сяду при каганці  і пробую вишивати. Згодом мені ще раз показали і я опанувала це мистецтво і прикипіла серцем до вишивки. Вишивала хрестиком і гладдю. Мама завжди казала: «До заміжжя маєш вишити собі придане: пошівки, серветки, рушники. А згодом попросила вишити їй сорочку. Вже тоді з’явився перкаль – це біле лляне полотно. Його привіз брат зі столиці. Я сиділа і вишивала мамі сорочку, червоно-чорними нитками, квіти по рукавах, на грудях теж квіткові орнаменти. Ця вишита сорочка, як родинний оберіг, як пам'ять про маму.

Авторизуйтесь, щоб читати статтю безкоштовно

Друже! Ви читаєте преміум-статтю на сайті "РІА-Козятин". Це екслюзивна стаття нашого журналіста, якої немає в жодному іншому виданні. Ми витратили багато часу та зусиль для її написання.

Колись в майбутньому ми введемо платну підписку для читання преміум-статей. Але зараз і в найближчому майбутньому ви можете читати безкоштовно всі статті після авторизації. Авторизація дасть можливість нам з вами бути ближчими та краще знати наших читачів.

redactor

Наталія Піскуничева,
Головний редактор Kazatin.com

Новини за сьогодні
Новини Козятина за сьогодні
keyboard_arrow_up