Її заразили "СПІДОМ"!

У сучасному Китаї подружня зрада передбачає 2 роки в'язниці та конфіскацію половини майна. Це стосується як чоловіка, так і жінки. У середньовічній Європі деяких жінок спотворювали, відрізаючи їм ніс, губи або вуха. І це не найстрашніше, хоча, кому як.

Мусульмани, якщо жінка давно зраджує чоловікові, її позбавляють волі на термін до 10 років. Напевно, тому ісламські жінки одні із найбільш вірних?

Дохристиянська Русь була толерантна по відношенню до жінок, тому максимум, що вони могли отримати за подружню зраду, – вигнання з дому.

У Християнській Русі був інший підхід до зради: церква  могла покарати грішницю за своїми законами. Наприклад, коханців стратити, що суперечило шостій заповіді Закону Божого «Не вбивай».

Знайомтесь  - 29-річна Марія з Козятина. Вона приваблива жінка очима чоловіків. Хлопці віддають перевагу саме таким дівчатам, але це не все, що їй притаманно. Привабливість світилась у всьому. Обличчя — її особистісна частина, за якого я  визначив її духовний стан. Одяг, взуття, аксесуари свідчили про її бездоганний смак та фінансовий достаток. Та коли вона попрохала присісти за мій столик попити каву я не заперечив. На її монолог: “Я вас знаю, я читала” не встиг зреагувати. Невеличка пауза і вона заплакала. Я вмію слухати і вона це відчула та почала  розповідати, як живе з ВІЛ-хворобою.

Марія повідала, що  було у неї тільки двоє партнерів — чоловік і коханець. Саме  коханець заразив ВІЛ-інфекцією. Вважає це покаранням від Бога за зраду. Уже 5 років живе тільки завдяки антивірусної терапії. Я їй заперечив:

— У Бога немає великого або малого гріха. А покарання лише одне і за все — смерть. А ти жива з достатком, маєш кошти на лікування.

Надалі її монолог я не став перебивати.

«Мої батьки - залізничники з доволі великим достатком. Я знаю, що за вродою я гарна. Хлопці липнули, хто на вроду, а деякі на батьківські гроші. Тим не менше, вийшла я заміж у 21 рік, коли вже закінчила коледж залізничників. Мій чоловік Богдан старший за мене на 8 років, він довго проживав за кордоном. Статний, з власною харизмою. Але повідати, що сильно його кохала, я не можу. Безмірно поважала його, за ту доброту, відвертість, щирість і любов, яку він мені дарував. Він навчив мене жити. Навіть таку річ як самостійно заробляти гроші і не залежати від батьків та багатьом іншим важливим речам.

Жили ми, як всі. Богдан був і є хорошим чоловіком, про таких кажуть «все в будинок», він не йшов, а біг додому. Я тримала будинок в чистоті, його не ганьбила, всіляко сприяла йому, годила. Батьки нами тішились, не вмішувались.

А далі тихо все почало згасати. Колеги по роботі жіночої статі донесли мені, що Богдан має коханку. Цей факт прийняла, але вирішила сім’ю не руйнувати.

Міша, якого я допустила до себе - молодий, неодружений і симпатичний хлопець, креативний, мій ровесник. Спочатку, як кажуть, він ліпив із нічого диво.

Секс у нас був, де завгодно. Він взламував замки приватних дач. Ми палили плиту, їли чужі продукти. Екстремальність мене чарувала, це було нове і невідоме.

Так пройшло непомітно півроку. Я помітила, що у нас немає того, що раніше було. Я стала знімати готелі. Давати йому кишенькові гроші. Виявилось, розкутість його, це вплив наркотиків. Що він ніде не працює. Дивне оточення чоловіків, то лише свідчення того, що йому все одно, з ким мати секс — з чоловіком чи жінкою.

Мене це накрило страхом. Я пішла в Центр ВІЛ, здала аналізи і була вже готова до найгіршого. Побоювання виправдалися, мені призначили терапію. Я була в депресії. Так, розумом я розуміла, що при ВІЛ можна жити, але емоційно я спустошена і відчувала себе ізгоєм.

Чоловіка і коханця я залишила.Слава Богу, Богдана не заразила. Найголовніше - це сім'я і діти - ніколи не здійсниться. Мені ж варто було один раз помилитися, щоб платити за це все життя», - резюмує Марія.

— Я не лікар. Не священик. Не меценат. Що ви хочете почути особисто від мене ?

— Лише одного, щоб оприлюднили мою долю. Можливо, в коментарях хтось мені порадить. А, скоріше, застерегти, що тілесна насолода, від якої походить пристрасть плотських утіх, минає. Бажання честі є, але не повернеться ніколи.

— Що найтяжче для вас?

— Напевно, муки сумління. Берегти таємницю від людей. Лікуватись. Весь час переслідує думка депресивного стану, чи варто мені з цим жити.

Марію я не фотографував. Імена змінив також. Усе інше відповідає дійсності, як і місто Козятин, де мешкають вказані особи. Як пораду, рекомендував не перебувати наодинці. І що найкраще в її ситуації— стати адептом відомої їй церкви. Бо тільки в спілкуванні зцілюється духовність людини.

Влад ПОВХ, Просвіта ОУН Козятин

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.