Яке наше щастя з Бульбашкою

Пости провладних пропагандонів (ой, пропагандистів) у Фейсбуці читаєте? Люди ж для вас стараються! Взяти, для прикладу, успішно похере... пардон, успішно проведену реорганізацію медицини в місті, Уляну Супрун  нам у начмеди.  

Найкумедні... соррі, найкомпетентнішим експертом у галузі реформи медицини в нашому місті є пані депутатша Людмила Гаврилюк. Вона таку аналітику на Фейсбуці запузирила... пардон, запостила! Ну то й що, як завсадочка?  Кому не лінь, той й експерт широкого профілю. Он Слюсарчук операції на головному мозку без медичної освіти робив і нічого. А в нашому випадку і придиратися не варто.  

Ми, хвала бульбашці, громада без будь-яких юридичних прав на заклади медицини. Тому кращого експерта, ніж Гаврилюк, нам і не треба. Розділіть її думку і ощасливіть схвальними коментарями. Вона наближена до тіла... буквочка не та... до діла усього життя очільника міста і розбирається в усьому краще.

От опозиційні депутати бухтять, що ми залізничну лікарню втратили, а з ЦРЛ нас кинули. Розвели, як малюка на морозиво. Усі права міської громади в галузі медицини обмежуються обов’язком перераховувати субвенцію на утримання лікарні, яка через рік завдяки реформі перетвориться на «уездную больничку».  Ну й тупі ж ці опозиціонери!  Ніякої фантазії.  Насправді це стратегічно продумане рішення. Раніше черги були в двох лікарнях, а тепер в одній. Прогрес? Прогрес! Тим більше, напередодні запровадження медичної реформи, яку Людмила Михайлівна у своєму пості розхвалює, як Мойсей обіцяну землю.  

Медичне обслуговування

Он в рейтингу щастя враховується тривалість життя, яка, в тому числі, залежить від якості медичного обслуговування. Звісно, пацієнт, якого довезуть живим у центр госпітального округу, буде значно щасливіший, ніж той, кого б урятували медики місцевої лікарні. А скільки породіль стануть щасливими мамами після стрімких пологів у машині десь між Калинівкою і Стрижавкою! А якими щасливими будуть рідні нескладних хірургічних пацієнтів! Їм же доведеться купляти фізрозчин і крапельниці вже не в якомусь Козятині, а в центрі госпітального округу! Скупився, заніс – і на фонтани!

Ну хіба не щастя? Хто це там  страхову медицину розхвалює? А-а-а, Людмила Михайлівна... Ну що ж, їй можна. Кожний має право на свою думку. ... Пані Гаврилюк, Андерсена їй в однопартійці,  вірить, що запровадження медичної реформи українськими спеціалістами (безперечно, такими ж професіоналами, як і вона) дозволить нашій країні піднятися в рейтингу щастя зі 132 на 2 сходинку.

Я ж по натурі скептик. Точніше, реаліст. А тому,   з жахом думаю про прийдешню медичну реформу. Не тому, що вона погана по суті, а тому, що робитимуть її профани... соррі, професіонали вищого ґатунку, які мають такий самий досвід і широту мислення, як пані Гаврилюк.

Ось нашу місцеву медицину благополучно розформували... пардон, реформували, і не хто-небудь, а облздрав за сприяння таких оптимістичних активістів, як  Людмила Михайлівна, та при повній управлінській імпотенції... ще раз пардон... само собою, компетенції  нині діючого мера. І що ми тепер маємо? Правильно! Нову модель медичного обслуговування населення. Тепер найкращою мотивацією не хворіти буде страх перед чергами в поліклініці. А наскільки щасливішими стали споживачі медичних послуг у місті, можна дізнатися в тих самих чергах. Там часто звучить думка про те, що в нас усе робиться через те місце, яке на геморой страждає.

Відчуття безпеки

Але повернемося до наших баранів. Це я  образно, а ви про що подумали?  Про «батьків» міста? Ну навіщо ж так баранів ображати? У їхній поведінці якраз більше здорового глузду, ніж у діях наших очільників. Отож, повертаємося до теми щасливого населення.

Розробники рейтингу щастя враховували такий критерій, як відчуття безпеки. Хвала мракобесам  ... пардон, небесам, наші очільники впевнено утверджуються в статусі проходимців (ой, першопрохідців) у створенні системи безпеки. Програма «Безпечне місто» має ощасливити Козятин камерами спостереження на кілька сотень тисяч гривень (за це місцеві провладні дурократи... і знову соррі... депутати мають проголосувати на найближчій сесії) . Це якраз те, чого нашому місту не вистачало для повного щастя. Є, правда, між нами “провокатори”, які сіють поміж громадян крамольні думки про те, що безпечне місто - це коли є розмітка на пішохідних переходах і належні дорожні знаки, коли немає ризику, що тебе вкусить бродяча собака,  коли городяни не дихають канцерогенною сажею. Але нема чого заважати ощасливлювати народ європейськими практиками. Має ж і на вулиці кримінальних елементів бути свято. Тепер вони точно знатимуть, де можна красти безпечно, тобто без ризику попасти в поле зору камери спостереження.

Озеленення вулиць

Який там  ще показник на рівень щастя впливає? Ага, стабільність і впевненість у завтрашньому дні. Цим  показником «батьки» міста опікуються, як БПП кондитерською промисловістю, демонструючи високий рівень профнепридатності … соррі, професійності. Взяти для прикладу, цьогорічне озеленення. Якщо порівняти його з минулорічним, вийдуть ті ж самі яйця, тільки в профіль.  Вірніше, ті самі туї, тільки каштани. А в соцмережах – ті самі переможні реляції. Щоб здивувати громаду  минулорічним усміхом-успіхом,  цієї весни мерія використала саджанці каштанів з такою ж обрубаною кореневою системою, що й у горезвісних туй.

Але, друзі, оцініть красу стратегічного замислу! Ви знаєте, чому садили каштани? Бо вони по всій Україні  заражені хворобою, через яку вже в липні  листя стрімко покривається іржею й опадає. Тому якщо саджанці засохнуть, провладні замполіти запузирять інфу, що це хвороба. А там осінь, зима, не встигнемо оглянутися - наступне озеленення. Мабуть, секвої та евкаліпти садити будуть – чого не зробиш для щастя громади?

Свобода слова

Тепер пройдемося по темі громадянських свобод. Це, виявляється, теж критерій щастя.  Чим більшою кількістю свобод користується населення, тим більше смайлів на його обличчях. Для країн розвиненої демократії  найголовнішою є свобода слова. Її  запереченням … пардон, забезпеченням очільник міста, Колиму йому в біографію,  зайнявся ледь не з перших днів перебування при владі. По-перше, окупував зі своїми тюльками пера ... пардон...  шпротами клавіатури  соцмережі, як зелені чоловічки Крим.  Перетворив перукарню на друкарню. Хоч і нудить вже народ від словесної  діареї    Матвіюків та Кучерів, та куди дінешся? Свобода слова вона і в Буркіна-Фасо свобода слова. Особливо розчулюють скарги пані Якимової у Фейсбуці на те, що не дають молодому меру народ ощасливлювати. Ми тут прикинули і  погодилися. Таки не дали якісь іроди ввести посаду заступника по культурі, не дали скасувати пільги по харчуванню для дітей учасників АТО.  Зате, дякувати коаліції, не завадили завести  теплопостачальників, які коптили місто, як сатана пекло, дозволили розтринькати на витребеньки сотні тисяч гривень, дали можливість нічого не робити з притулком для бродячих тварин і ще багато чого не робити.

Лавки біля центру зайнятості

Ну і насамкінець про такий важливий критерій, як гарантії зайнятості населення. Уже ні для кого не секрет, що модний процес реорганізацій-оптимізацій торкнувся й святая святих нашого міста – підприємств залізниці, що може призвести до масових скорочень. Але потенційним безробітним не варто хвилюватися, бо міський голова завбачливо потурбувався про їх комфорт. Створювати нові робочі місця – занадто просте завдання, щоб за нього бралися діячі такого масштабу, як наші очільники. Зате вони стратегічно подбали про лавочки, які масово встановлять біля центру зайнятості, по-народному – біржі.

Ось вам і рейтинг щастя. Тож, як казав незабутній Микола Янович, «Не х... шастати»... ой! ... «Нехай щастить»!

Ярослав МУДАКУВАТИЙ

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.