Ця історія трапилася на об’їзній дорозі через Титусівку. На виїзді з села ми помітили якогось птаха, що борсався у траві. Виявилося, що це вороненя спробувало самостійності та не розрахувало сили

Коли витягали воронча з трави, знесилений птах навіть не пручався. Відпочивши на долоні, стало повертати головою в обидва боки. Спробували напоїти – вдалося. Трохи відпочивши, пташеня скочило на землю. Ми не знали, що з ним робити. Харчів, щоб нагодувати зголоднілого сиворотого, у нас не було, але й залишати його без нагляду, наче й не по-людськи. Та ми помітили, що в сторону Титусівки зі ставка йшла юрба дітей. Ми розповіли про знахідку, але попередили дітей, що нам невідомо, чи птах є здоровим. Тому воронча може забрати тільки той, у кого немає вдома свійського пернатого господарства. 

Обізвався п’ятикласник школи-гімназії-дитячого садка ім. Підгорбунського Артур. 

– У мене вдома є гусенята. Але якщо я не заберу, то прийде моя мама і забере, – сказав хлопчина.