Його життя — ствердження персонального духу і величі нації

Тетяна Лозінська

За якими мірилами визначати честь та гідність. Одні за фінансовим добром. Інші — побудував хату, хлів, льох. Інші рахують посадженими деревами, вилікуваними пацієнтами. Вчителі — учнями.

Валентин Драмарецький народився в родині українських селян. Знав, що таке праця, голод, холод. Ціле літо — босі ноги. І раптом зрозумів, що є дар Божий. Перший співучий і грайливий. А пізніше, як всі музикати, потягнувсь до медицини. Авторитетної військової за кордоном. Був Афган. Потім Майдан, АТО…

Адміністрація Козятина, депутати, громадські організації, не формальні лідери громади визнали його кращим із занесенням на Дошку Пошани міста.

Валентин Драмарецький — інвалід війни Збройних сил України, ветеран Афганістану, медик Революції Гідності на Майдані, півтора року в АТО. Це тільки скупі слова, але наповнені змістом. Він не шукав, де добре, він йшов добровольцем, адже в ньому — медику — була найбільша потреба.