Вошебійки проти тифу. Як боролися з хворобами у Козятині в часи Другої світової війни?

Вокзал за часів німецької окупації. Фото з сайту Музею історії міста

Під час німецької окупації у 1941-42 роках у Козятині виходила газета “Нове життя”. Власне, часопис із такою назвою був не лише у нашому місті в добу нацистської окупації в роки Другої світової війни.

В інтернеті ми знайшли копії газети “Нове життя”, що виходила саме в Козятині. Більшість новин розповідала про події на фронті та Адольфа Гітлера разом із союзниками. Але у кожному номері було кілька повідомлень, що стосувалися власне життя міста тих часів.

Попіл замість мила

Серед новин, які ми знайшли на шпальтах газети - пам’ятка про висипний тиф. Очевидно, у місті або був спалах хвороби, або ж німці хотіли вберегти козятинчан від можливого спалаху, щоб не втрачати робочу силу.

Через газету населенню пояснювали, що висипний тиф - інфекційне захворювання, яке може призвести навіть до летальних наслідків.

“Часто у тих, хто вже хворіли на висипний тиф, залишаються зміни в серці та кровоносних судинах, що веде до інвалідності. В середньому зі 100 захворілих - 10 залишається інвалідами, а 6-10 вмирає”, - йшлося у повідомленні.

Вказували і симптоми захворювання, щоб люди могли вчасно зрозуміти, що хтось вже захворів. Загалом висипний тиф на початковій стадії мав симптоми, схожі до грипу: ломота, біль у м’язах, підвищення температури, загальна слабкість. Сама висипка з’являлася на четвертий-сьомий день інфікування.

Головним розповсюджувачем інфекції були воші. Тому читачам радили з ними боротися. Козятинчан закликали часто митися водою з милом і не менш, ніж раз на тиждень змінювати одяг та постільну білизну, чистити хутро та валянки. Якщо мила вдома немає, пропонували скористатися попелом.

Якщо ж воші завелися, треба було дезінфікувати одяг та постільну білизну. Для цього у місті були вошебійки. Це спеціальні дезінфекційні камери. Завошивлений одяг та постільну білизну поміщали до вошебійки і паразити гинули від високої температури всередині камери.

►Так виглядала вошебійка. Фото з LiveJournal

Якщо у сім’ї хтось хворів на тиф, усім рекомендували занести свій одяг до вошебійки, а постільну білизну випрати вдома і випрасувати. При цьому переїжджати нікому не радили, щоб не розповсюджувати інфекцію далі. Але кімнату, де живе хворий, треба було побілити вапном. А самого хворого доставити до лікарні.

За невиконання цієї інструкції козятинчанам загрожувала адміністративна відповідальність.

Використовували паризьку зелень

У липні 1942-го у місті проводили профілактику малярії. Хоча чи були у Козятині випадки захворювання - з газетних сторінок не відомо.

“З метою запобігання захворювань на малярію, по Козятинському району провадитимуться опилення водоймищ паризькою зеленню для знищення личинок малярійних комарів”, - йшлося у повідомленні.

Паризька зелень - це речовина, яку винайшли у 1814 році. У 1944-му її використовували також в Італії, Сардинії та на острові Корсика, щоб попередити поширення малярії.

Ця речовина нерозчинна у воді і містить аміак, тому токсична для людини. Тож козятинчан попереджали, що протягом 15 днів водою з водойм не можна користуватися ані їм самим, ані використовувати для напування худоби.

Безкоштовна хлорка

Нині улітку в нашій країні бувають випадки захворювання на сальмонельоз чи інфекції, спричинені кишковою паличкою. А на початку 40-их найрозповсюдженими хворобами літа були черевний тиф, дизентерія та кривава діарея.

Щоб попередити спалах захворюваності, на підприємствах, де виробляли продукти харчування, ставили липучки, а на вікна - сітки. Це робили для того, щоб позбутися мух, які могли переносити інфекцію. Усіх працівників щонайменше раз на місяць відправляли на медичний огляд.

Щоб дезінфікувати вбиральні, ящики для сміття і помийні ями, використовували 20-відсотковий розчин хлорного вапна. На підприємствах харчової промисловості та точках продажу таку дезінфекцію робили щодня, а вдома це радили робити раз на тиждень. При чому, для установ та точок продажу хлорне вапно видавали безкоштовно.

Козятинчанам радили ретельно мити руки перед їжею. А якщо в родині хтось все таки захворів, усім, хто контактував із хворим, проводили щеплення від черевного тифу. Криницю, з якої брали воду, дезінфікували хлорним вапном і на певний час закривали.

Про штрафи і ціни

Аби боротися з антисанітарією, у місті встановили певні правила. Козятинчан зобов’язували сміття на подвір’ях закопувати, а сміття з дому або закопувати, або вивозити у спеціально визначене для цього місце. У дворі будинків мешканці міста мали обов’язково копати вигрібні ями і облаштовувати вбиральні.

“Ями вбиральні повинні мати глибину від двох з половиною до трьох метрів і повинні бути зверху закритими. Після наповнення яма закопується і влаштовується друга”, - йшлося в поліційному розпорядженні.

За невиконання таких правил могли ув’язнити на два тижні, або змусити платити штраф - 2 тисячі карбованців. Для порівняння, у той період зимове пальто з хутряною підшивкою можна було замовити кравцеві за 190 карбованців, один кілограм курки можна було придбати щонайбільше за 15 карбованців, а житній хліб - 1,20 карбованців. Тобто, штраф вартував десять з половиною пальто, 133 кілограми курки чи 1 666 буханок хліба. Ціни на продукти ми також дізналися з газети “Нове життя”.

Якщо порівняти з нинішніми реаліями, то за недотримання умов карантину загрожує штраф від 17 тисяч гривень. В інтернеті ми знайшли, що пальто зі справжнім хутром коштує понад 18 тисяч гривень, кілограм охолодженої курятини - 83,90, а чорний хліб місцевого хлібзаводу коштує 13 гривень. Тож штраф за порушення карантину вартує трохи менше, ніж одне пальто, 202 кілограми курки чи 1 307 буханок хліба.

Також щоб підтримувати чистоту у самому місті, влітку козятинчан змушували прибирати не лише свої обійстя, а й вулиці.

Від чого робили щеплення?

Для попередження хвороб проводили вакцинацію. До прикладу, в одному з випусків газети ми знайшли повідомлення про те, що до райздороввідділу завезли віспяний детрит. Це речовина, у якій міститься вірус коров’ячої віспи.

Щеплення робили у районній поліклініці.

До речі, віспяним детритом досі користуються у ветеринарній медицині. Ним щеплюють свиней.

Лікарня працювала 6 днів

Лікарі у районній поліклініці працювали в різні години. До прикладу, хірург приймав з 9 до 18-ої, але з 12-ої до 13-ої мав перерву. Терапевт працював з 7 ранку до 6 вечора, педіатр - з 7 ранку до 4 години вечора. Стоматологічний кабінет був відчинений з 7 до 18-ої, а венеричний - з 8 до 18-ої. Поліклініка працювала і в суботу, але кабінети зачиняли на дві години раніше. З цього можемо зробити висновок, що у добу нацистської окупації було введено шестиденний робочий тиждень.

Щоб забезпечити роботу лікарень, козятинчани платили медподаток. Звільнялися від сплати лише діти до 16 років і ті, кому більше 60-ти. За несплату податку накладали штраф - від 2 до 10 тисяч карбованців. Щоправда, розмір медподатку нам не відомий.

А щоб забезпечити потребу у медикаментах, людей закликали збирати лікарські рослини, щоб фабрики могли виготовляти з них ліки. У газеті пояснювали, у який період і як правильно збирати мати-й-мачуху, березові бруньки, конвалії, тощо.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.