Залізничне ретро: перші вагони

Залізничне ретро: перші вагони
Цистерна 1948 року. Фото з сайту vlasno.info
  • Залізниця працює вже майже дві сотні років.
  • За цей час поїзди, які курсують коліями, мінялися.
  • Колись були вагони-акваріуми для перевезення живої риби.
  • А пасажирські вагони навіть не мали туалету.
  • Розповідаємо, якими були перші вагони і які з них можна побачити у Козятині.

Перші вагони та паровози у Російській імперії, до складу якої тоді входили наші землі, почали будувати задовго до того, як у Козятині з’явилася залізниця. Усе почалося у 1845 році з того, що ливарно-механічний завод у Санкт-Петербурзі пристосували для випуску паровозів і вагонів.

Згодом з’явилися інші заводи, на яких також виготовляли конструкції для обслуговування залізниці. Проте усі вони випускали різні вагони: за розміром, конструкцією, тощо. Тому виникали проблеми, коли їх треба було ремонтувати. Це призвело до того, що принципи виготовлення вагонів вирішили переглянути.

У 1875 році видали документ, яким встановлювалися так звані «нормальні розміри» критих товарних вагонів. Згодом їх трохи підкоригували.  Раму одного з таких вагонів 1900-го року випуску чотири роки тому  знайшли у нашому місті представники сектору з питань збереження ретро-залізничної техніки.

Фото з сайту vlasno.info

Пивні вагони з «холодильниками»

Основним типом товарних вагонів були криті. Проте була низка підвидів товарних вагонів. Адже у ті роки не було фур, як сьогодні, тому вантажі перевозили залізницею чи за допомогою кінного транспорту.

Раніше у вантажних потягах можна було перевозити навіть коней чи велику рогату худобу. Коней перестали транспортувати залізницею на початку 2000-их років. А до того часу ешелони з кіньми, худобою, свиньми, вівцями приймали в наш Східний парк та напували водою. Такі потяги називали скотовозами.

Виготовляли і відкриті вагони для транспортування карет, санітарних фургонів.

Залізниця також широко використовувалася з військовою метою. Тому вантажними потягами перевозили порох і вибухові речовини. Ззовні такі вагони обшивали залізом, всередині - повстю. 

Пожежні вагони є і сьогодні. Щоправда, вони виглядають інакше. А ось деякі з товарних вагонів можна побачити хібо що в музеї чи у документальних стрічках. Це вагони-льодники, вагони-бані, вагони-акваріуми з резервуарами для живої риби.

Колись були навіть спеціальні вагони для спирту і пива. У таких вагонах був подвійний дах з повітряною ізоляцією. Для охолодження всередину вагону ставили залізні коробки, наповнені льодом. Так і підтримували температуру, позаяк холодильників тоді не було.

Також були вагони молочні, для живої птиці, фруктові, для смоли, для гашеного вапна, вагони-фотографії. І це далеко не повний перелік. До речі, у нас є екземпляр фруктового вагона 1910 року випуску. Щоправда, його переобладнали на пасажирський вагон. Сьогодні його використовують у якості приміщення для інструментів та запчастин.

Фото з сайту vlasno.info

Що робив кондуктор у товарному поїзді?

Колись у товарних поїздах був кондуктор. Для більшості з нас це слово означає працівника громадського транспорту, який продає квитки. Проте на залізниці ці кондуктори виконували зовсім іншу функцію. Вони зупиняли рухомий склад.

Паровоз був оснащений гальмами, але їх було недостатньо для того, щоб швидко зупинити потяг. Саме тому додатково гальмував рухомий склад ще й кондуктор. Автоматизованим цей процес зробили дещо пізніше.

Кондукторів було два: старший і головний. Крім них був поїздний вагонний майстер, якого жартома називали помазком. Старший кондуктор їхав у хвостовому вагоні. Там був спеціальний майданчик з огорожею, за якою стояло сидіння для старшого кондуктора. Цей майданчик називався «тамбур».

Старший кондуктор стежив за вогнем у трьох гасових ліхтарях, які кріпилися на бокових гаках тамбура і на буферному брусі хвостового вагона. Головний кондуктор з «помазком» перебували всередині потяга і відповідали за безпеку руху гарантійного плеча. На ті часи це була відстань від Козятина до Попільні і від Козятина до Печанівки.

Тепер розповімо, як кондуктор гальмував потяг. Коли звучав потрійний сигнал, кондуктор закручував гальма. Коли гальма треба було відпустити, машиніст подавав два коротких сигнали.

Кондуктор теж міг посилати сигнали машиністу. Через увесь поїзд проходила сигнальна мотузка, якою користувався кондуктор у разі потреби. Машиніст отримував сигнал і визирав з віконця паровозу, щоб поглянути, що трапилося.

Також машиніст з кондуктором передавали одне одному сигнали за допомогою прапорців. Подібне можна побачити і сьогодні, щоправда не з кондукторами-гальмувальниками, а з провідниками. Вони теж передають машиністу сигнал за допомогою жовтого і червоного прапорців. Згорнутий жовтий прапорець означає, що вагон в складі потяга може виїхати зі станції на перегон. Червоний прапорець — це сигнал «рух заборонено».

Цегла замість печі

Перші пасажирські вагони привезли з Великобританії. Вони були І та ІІ класу. Відрізнялися одне від одного тим, що вікна та двері вагонів першого класу були засклені. Стіни між вагонами були глухими. Тому не можна було з одного вагону перейти в інший, як ми це робимо сьогодні. Треба було сходити на платформу.

У ті часи пасажирські вагони називалися каретами. Це слово запозичили у британців, у яких і придбали перші рухомі склади для перевезення пасажирів. А ось вагонами тоді називалися лише товарні. Пасажирські вагони перестали називати каретами у 70-х роках ХІХ століття, коли випустили вагони IV класу для простих людей.

Поличок для валіз, опалення та туалетів тоді не було. Електрики у ті роки теж ще не було, тому для освітлення використовували сальні свічки. Вбиральні та пічки для опалення спершу були лише у службових вагонах.

Щоб пасажири взимку не мерзнули в ноги, на підлогу клали металеві коробки з нагрітими цеглинами. Коли цеглина охолоджувалася, її міняли. Така привілегія була доступна лише для пасажирів першого та другого класу. Туалети і печі для опалення почали ставити у 1863 році.

Перший вагон, подібний до сучасного плацкарту, випустили у 1892 році. Спальний вагон зробили зі звичаного вагону ІІІ класу з жорсткими сидіннями. Так само, як і в сучасному плацкарті, там теж були місця на верхніх та нижніх полицях.

Пошту сортували на ходу

У пасажирських поїздах були також і багажні вагони, де пасажири перевозили свої валізи. Перші такі вагони мали будку для кондуктора, яку будували вище даху.

Ще були поштові вагони. Для тих гілок залізниці, де не було багато поштових перевезень, будували своєрідні гібриди: одну половину вагону робили як для поштового, іншу - як для товарного чи пасажирського вагону.

Всередині поштовий вагон мав три відділення - дві комори для пошти та сортувальну кімнату, а також вбиральню. У сортувальній кімнаті стояв стіл з шафою, до якої складали листи. Тож пошту сортували прямо під час руху. Сортувальна кімната мала пічне опалення, комори для кореспонденції не обігрівалися.

Читайте також:

150 років тому через Козятин пішов перший поїзд

Які поїзди ходили через Козятин у різні епохи?

Усі публікації про історію Козятина та району читайте тут

Слідкуйте за новинами Козятина у Facebook, Telegram та Instagram.

Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Козятина за сьогодні
keyboard_arrow_up