Зі спогадів у фронтових листівках: «Немає моєї дорогої Лялечки. Вона вбита осколком»
75 років минає з тих часів, коли радянські війська за допомогою союзників звільнили нашу землю, Європу, увесь світ від оскаженілого звіра – німецько-фашистського окупанта. Й досі вчені, історики не можуть назвати точну цифру втрат, як людських, так матеріальних, а ще більше моральних. Це й не дивно, тому що до останнього часу документальні матеріали про наші втрати були таємницею. Лише нещодавно вчені одержали доступ до тих документів, що десятиліттями приховувалися від дослідників.
Зараз ми на початку шляху з'ясування справжніх розмірів народної трагедії.
Багато минуло часу з того найкривавішого періоду в історії людства. Пішли в небуття ті, що подарували перемогу і ті, хто хотів панувати всесвітом. Нам потрібно пишатися нашими переможцями, які пройшовши горнило самої нищівної війни, вистояли, дали життя нам і попри все підняли з руїн міста, села, підняли економіку могутньої, любої нашому серцю України.
Сьогодні я хочу подякувати нашим батькам, дідам і прадідам за перемогу над нацистською Німеччиною. Пропоную поринути у їхні спогади, що залишили вони або про них для нащадків в своїх фронтових листівках, в розповідях під час зустрічей з журналістами, з молодим поколінням, яким заповідали жити достойно й щасливо на звільненій від тоталітарного режиму землі. Усі документи, спогади зберігаються у фондах Музею історії міста Козятин.
Друже! Ви читаєте преміум-статтю на сайті "РІА-Козятин". Це екслюзивна стаття нашого журналіста, якої немає в жодному іншому виданні. Ми витратили багато часу та зусиль для її написання.
Колись в майбутньому ми введемо платну підписку для читання преміум-статей. Але зараз і в найближчому майбутньому ви можете читати безкоштовно всі статті після авторизації. Авторизація дасть можливість нам з вами бути ближчими та краще знати наших читачів.
Наталія Піскуничева,
Головний редактор Kazatin.com
Сьогодні у Козятині
№ 32 від 11 серпня 2022
Читати номер
