Спецтема: карантин

«Золотої рибки не треба, все стараюся робити сама»

«Золотої рибки не треба, все стараюся робити сама»
Миколаївчанка Софія Киричишина та козятинчанка, учениця школи №5, Дар’я Переверзова
  • Майбутні чемпіонки. Софія Киричишина та Дар’я Переверзова тренуються в одного тренера Володимира Галицького. Обидві й не думали серйозно займатися легкою атлетикою, але з легкої руки наставника захопилися спортом 

Послаблення карантину дало можливість легкоатлетам Козятинщини відновити тренування. У команді легкоатлетів майже чотири десятки спортсменів і за умов карантину тренеру треба своїх підопічних розвести в часі. Для одних атлетів тренувальний процес починається ранком. Інша група виходить на бігові доріжки та сектори для стрибків у післяобідню пору. Хто записав себе в третю групу, тренуються у вечірню пору.

У поле нашого зору потрапили миколаївчанка Софія Киричишина та козятинчанка, учениця школи №5 Дар’я Переверзова. Тож мова саме про них.

З початку нашої розмови ми поцікавились у спортсменок, що їм дає спорт і з чого почалося їхнє спортивне життя? 

— Для мене спорт був як забава. Любила виконувати спортивні вправи, тільки це було як хобі і не більше. Я не надавала ніякому виду спорту перевагу. Любила грати в футбол, теніс, мій старший брат Мирослав навчав мене прийомам карате, – каже Софія. – Легкою атлетикою стала займатися після того, як вчитель фізичного виховання нашої школи порадив мені займатися в тренера з Козятина Володимира Галицького. Так я прийшла у спорт.

У Даші Переверзової заняття спортом також були не на першому плані. Їй більше хотілося розвивати свої природні таланти в області танцю і вокалу. Як розповідає тренер спортсменки Володимир Галицький, Даша довго відмовлялася займатися спортом. 

– Легкою атлетикою стала займатися через те, щоб тримати себе у формі. За спортивні  досягнення чи перемоги я навіть не думала. Коли результати пішли і я стала перемагати на змаганнях, до спорту ставлюся з такою ж відповідальністю, як в інших важливих сферах мого шкільного життя, – каже Даша.

— Яка найприємніша подія в твоєму житті? – запитали ми у спортсменки.

— Звичайно, це чемпіонат України в Кропивницькому. Мій результат був за межами призової трійки. Тільки змагання такого рівня, де зібралися провідні спортсмени країни, подія номер один у моєму житті.

У Софії пам’ятна подія також пов’язана зі спортивним досягненням. Вона, через два місяці як стала займатися двоборством, перемогла на змаганнях з бігу на 60 метрів і в стрибках у висоту.

Крім спорту в Софії і Дар’ї маса інших захоплень. Тільки найбільше вони полюбляють проводити час зі своїми домашніми улюбленцями.

У Софійки — це собачка Меліса та киця Вишенька. 

— Вони ще маленькі, – каже спортсменка. – Коли підростуть, думаю, що стануть домашніми артистами.

Даша тільки мріє про собаку великої породи. З домашніх улюбленців у неї акваріумні рибки і називає види рибок. Ми жартома запитали, чи є золота рибка?

— Мені золотої рибки не треба, все стараюся робити сама, – сміючись, відповіла Даша.

Наостанок ми запитали дівчат, які у них плани на майбутнє?

Наче домовились, спортсменки кажуть: «Ми багато пропустили. Індивідуальні заняття – то не те. Треба тренуватись, тренуватись і тренуватись. Головне, щоб було здоров’я у нашого тренера, нас багато, а він один».

 

Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні
Новини Козятина за сьогодні
keyboard_arrow_up