Звичайну трансформаторну підстанцію перетворює на арт-об’єкт

Олена Удвуд

Сова, дрізд і незвичайна пташка з пухнастим хвостом — такі малюнки прикрашають стіну трансформаторної підстанції в дворі однієї з багатоповерхівок.
Над муралом працює козятинчанин Олег Скачко.
Ми застали митця за роботою і розпитали його про усі тонкощі

Олег Скачко — козятинський художник. Цікавість до живопису відчув ще із зовсім юних літ — тоді вперше взяв до рук пензля і почав малювати.

— Я все життя займаюся творчістю, — всміхається митець і за секунду додає. — Із перервами. Почалося все з дитинства. Як дитина малює? Побачив щось: якусь машину, пташку, чи що ще. Будь-який об’єкт і починає малювати. Що я тільки не малював! Художник має все малювати. От сказали: «Намалюй це» і він повинен намалювати. Що за художник, як він не може?!

Олег не аматор, він професіонал. Свого часу закінчив Київський художньо-промисловий технікум. Нині це Київська академія декоративно-прикладного мистецтва.

Відео дня

— На кого ви вчилися? — запитую нашого співрозмовника.

— Як по іноземному, то дизайнер, — відповідає Олег Скачко. — Художнє конструювання це називалося. Дизайн будь-який. Велосипед, наприклад, чи машина. По інтер’єру було окреме відділення. Тоді ще була наочна агітація, то там малювали. Я і працював у військовій частині, наочною агітацією займався. Малювали всілякі стенди, і так далі.

Усе життя митця — це творчість. Він працює у різноманітних техніках. Це і акварель, і простий олівець, і олійні фарби. Картини на різну тематику є — і пейзажі, і натюрморти, і портрети.

— Художник повинен працювати з усяким матеріалом, — каже чоловік. — Навіть до того, що ліпити якусь скульптуру. У нас також викладали пластику. Ми з пластиліну ліпили. Поставлять, наприклад, череп. І виліпи його. Так, щоб об’єми передати.

Попри те, що працює у різних техніках, здебільшого Олег Скачко користується олійними фарбами. Багато картин пише на замовлення. Як запрошують, так і працює.

— Мені вже, дякувати Богові, 62 роки, але у художника пенсії немає, — каже митець. — Буває так, що не хочеться нічого робити. Сідаю. Якісь, як кажуть, замальовки, ідеї виходять. Начерк робиш. Потім щось більш солідне хочеться. Є час, коли хочеться робити, а буває, що нічого не хочеться робити.

Зараз Олег чаклує над стіною трансформаторної підстанції в дворі однієї з козятинських багатоповерхівок. Голова ОСББ Вадим Рожук запросив художника і запропонував зробити мурал, щоб звичайна стіна заграла яскравими барвами.

— Це Вадима Рожука ідея, це він мені показав роздруківки і попросив на цю тему щось зробити, — каже художник і дістає з великого відра з-під фарби аркуші паперу, на яких зображені птахи. — Попросив мене з цих малюнків «зліпити» щось одне.

Олег Скачко продумав композицію і з ентузіазмом взявся за роботу. Так на стіні з’явилися сова, дрізд і ще одна пташка, зовні трохи схожа на горобця, але з пухнастим хвостом.

— Багато часу пішло, почав це ще з минулого року. Потім щось загальмувалося. То погода, то трошки хворів. А це погода налагодилася начебто та й пішли далі. Тут була стіна просто. А тут мій друг кладку зробив, бо цей шматок був розвалений, — показує художник на цеглинки, виставлені під решіткою. — Він зараз ногу зламав, то не може допомагати. Бо він і допомагав ґрунтувати. Я йому обвів жовте і кажу — давай. І хлопець сидить, шурує.

— А як друга звати? — запитую художника.

— Саша Карпунь, — відповідає. — Там буде підписано. В кінці вже автографи поставлю.

Повітря біля трансформаторної підстанції пронизує запах свіжої фарби. Тут стоїть невеликий стілець. Поруч із ним — біле відро, в якому пензлі з аркушами паперу. Навколо розставлені баночки з фарбою різного кольору і розчинник.

До стіни приставлена драбина — сьогодні художник планує працювати із верхньою частиною муралу.

— Ще до верху треба добратися і там ще не знаю, що буде, — каже Олег. — Подумаємо, щось ще тут треба. Бо багато пустого. Кольори є, таке всяке, плями є, але треба щось ще туди. Фігури якісь, геометрію, або квітки.

Цю красу чоловік малює звичайною емаллю. Тією самою, яку ми купуємо, щоб фарбувати вікна і двері. На мурал фабри пішло вже багато. Скільки банок — художник і сам сказати не може.

— Червона, біла, синя, зелена, якісь тони доводиться змішувати одне з одним, — пояснює Олег Скачко. — Воно буде триматися. Але як будь-яка річ, що не візьми, вічного нічого немає.

Це не перший мурал Олега, але перший у рідному Козятині. Каже, колись давно створював мурал у столиці. А ще розписував стіну в одному з кабінетів у другій школі, де навчаються початкові класи — написав там пейзаж.

— Коли ви плануєте завершити цю роботу? — запитую наостанок митця.

— Якнайшвидше, — відповідає Олег. — Аби погода була, то до кінця місяця хоча би.

По тому митець бере до рук пензель, вилазить на драбину і повертається до роботи. А ми робимо ще кілька фото і йдемо, щоб не заважати творити.