Пригоди козятинчанина у Фінляндії

Козятинчанин Артем Ольхом’як нещодавно повернувся з Фінляндії. У країні тисячі озер наш земляк працював на полуничній фермі. Хоча для нього такі подорожі - це не стільки бажання заробити, скільки можливість побачити іншу країну та перейняти досвід. Своєрідний “work&travel”, коли ти і працюєш, і подорожуєш одночасно.

- Зараз в карантин інакше і не потрапиш за кордон, - розповідає чоловік. - Тому що є великі складнощі. Ми оформляли робочий сертифікат і він давав основу, щоб ми могли перетнути кордон і прилетіти в Фінляндію. Багато людей їздять на заробітки, але коли людина націлена на заробіток, вона живе на одній фермі, багато працює і в неї немає можливості щось побачити, кудись вирватися. Основний напрямок, чому я туди їздив - це рекреаційний. Я більше відпочивав від зміни середовища.

Вперше до Фінляндії чоловік поїхав кілька років тому разом зі своєю дружиною за порадою товариша. Тепер він час від часу приїздить туди на роботу. Цього разу поїхав разом із мамою.

Продається ліс

Артем розповів нам, що у країні тисячі озер розвинена хуторна система. Пояснимо, що це. Фінляндія, так само, як і Україна, поділена на регіони. Є щось на кшталт наших обласних центрів - це великі міста. І щось на кшталт наших районних центрів. Це міста з населенням 5 тисяч осіб. Це трохи більше, ніж наші Глухівці. Такі населені пункти мають розвинену інфраструктуру. Навколо таких своєрідних районних центрів - хутори. В одному з таких хуторів і мешкав наш земляк. Це був хутір, що підпорядковується містечку під назвою Суоненйокі.

- Там навіть герб міста - листочок полуниці, - розповідає Артем. - Вони перші почали вирощувати полуницю на території Фінляндії і зрозуміли, що це реально. Там за рахунок білих ночей вона достигає вночі. Такий період триває десь до місяця. Потім ночі стають нормальні. За рахунок цього полуниця встигає достигнути.

До речі, займатися сільським господарством у Фінляндії не так просто. Фінам доводиться просто таки боротися з природою за право вирощувати городину. Адже, на відміну від України, там немає родючих ґрунтів і сприятливих кліматичних умов. Доводиться купувати дороговартісну техніку. Тому продукти, вирощені у Фінляндії, коштують не дешево. До прикладу, полуниці не дуже наїсися - 1 кілограм коштує 11-12 євро. На наші гроші це приблизно 358-390 гривень. Та, звісно, треба зважати на співвідношення цін у магазинах до доходу людей.

►Погода у Фінляндії мінлива

- Середня заробітна плата - близько 3 тисяч євро. Якщо людина не працює, вона отримує допомогу. Чи наші емігранти, які їдуть туди. Вони проходять період, поки навчаються мови. До двох років можна отримувати допомогу. Це десь від 600 до 900 євро. Цього повністю вистачає для того, щоб задовольнити свої базові потреби у харчуванні, одязі та зйому житла, - продовжує чоловік.

Привозні продукти коштують у Фінляндії значно дешевше. Такий собі парадокс. Але фіни справжні патріоти і купують своє. До речі, така висока ціна на агропродукцію - плюс для фермерів. Адже вона дозволяє їм вийти в “плюс”. До того ж, держава дає дотації. А ще можна взяти дешевий кредит і придбати сільгосптехніку. Хоча податки вони сплачують не маленькі.

Ринок землі у цій країні відкритий. І купують землю не лише фіни, а й іноземці. Можна навіть придбати собі ліс. Але це все контролюється на державному рівні. Наприклад, ліс не можна просто вирубати, треба обов’язково засадити певну ділянку.

Асфальт - рідкість

Можливо, ви здивуєтеся, але більшість доріг у Фінляндії неасфальтовані. Асфальт там у великих містах і на дорогах, які сполучають між собою містечка та центри регіонів.

А у хуторах там звичайні ґрунтові дороги. Щоправда, вони дуже відрізняються від наших. Жодного пилу і калюж, коли йде дощ. А дощі у Фінляндії бувають часто. Весь секрет у правильності проектування.

- Спочатку відсипаються валуни, потім мілкий щебінь, потім гранвідсів, - продовжує наш співрозмовник. - Це прокатується катками і настільки сильно спресовується, що стає гладка поверхня. Від центру дороги йде нахил у два боки, як у двосхилого даху. По узбіччях обов’язково роблять кювети. Туди стікає вода. Буває таке, що тиждень можуть йти дощі інтенсивно, але дорога суха.

Вздовж таких доріг росте газон. І жодних кущів. Тому якщо треба зробити аварійну зупинку, немає жодних проблем - просто зїжджаєш собі на узбіччя. Для фінів такі дороги - це велика економія грошей. Адже прокласти асфальт скрізь - дуже дорого. А ґрунтова дорога - дешево і сердито. Із часом вона теж псується, але лагодити її не важко - просто запускають грейдер, який спресовує усі шари. А якщо трапляються тріщини на асфальтовому покритті, їх заливають спеціальною сумішшю.

Улюблений транспорт фінів - велосипед. Хоча в кожній сім’ї є автомобіль. Але велосипедів може бути п’ять, при чому усі вони різного виду - для катання у горах, шосейні, тощо.

На “ти” зі зброєю навіть дівчата

Фіни полюбляють подорожувати. Але їздять вони не за кордон, а подорожують переважно всередині своєї країни. І в будні дні, і у вихідні на дорогах багато трейлерів.

- Сама природа цьому сприяє. Там є дуже гарні місця. Виходиш і можна фотографувати будь-який пейзаж. У нас зазвичай поля, посадки, а там - ліс, - продовжує чоловік.

►У Фінляндії ростуть гігантські гриби

Вздовж трас тут часто можна побачити знак із конюшиною. Це означає, що ви проїжджаєте місце відпочинку. У таких місцях можна посмажити шашлики.

- Там просто може лежати бетонне кільце, груда каміння, чи металева деталь від фури. Вони обладнані дровами, громадським туалетом. Туалети там безкоштовні і з поручнями. Так, що їх зручно використовувати людям з інвалідністю, - продовжує наш співрозмовник.

У цій країні навіть зони відпочинку у містах роблять “з розумом”. При чому для різних вікових категорій: і для молодшого, і для старшого покоління. Ще у Фінляндії багато громадських бібліотек і хабів. Це місця, де люди гуртуються за колом інтересів. Усе створено для того, щоб покращити людям настрій.

- Якщо там є білі ночі, то є і полярна ніч. Це не повноцінна полярна ніч, але все одно сутінки і сонце фактично не встає. Це досить депресивно впливає на людей. У цей період велика кількість самогубств. Для цього створюють хаби, щоб люди могли чимось займатися, - розповідає Артем.

►Так облаштовують місця відпочинку на природі

►На інформаційному табло замість інструкції "Як надавати першу домедичну допомогу" - номер телефону екстреної служби та координати місцевості, де ви перебуваєте. Адже розгубитися у надзвичайній ситуації може кожен

Тож кожен фін має свою хобі. Наприклад, фермер, у якого працював наш земляк, захоплюється астрономією. У нього навіть є телескоп. А ще фіни обожнюють полювати.

- У фермера багатодітна сім'я - п’ятеро дітей. Троє дівчат і двоє хлопців. Що дівчата, що хлопці - всі володіють зброєю. Практично в кожного є зброя, вона легальна і всі вміють з нею поводитися, - додає чоловік.

Заробляють на смітті

Фіни не люблять людей, які смітять на вулиці. Навіть до відходів у них розумний підхід. Сміття сортують скрізь, не лише у великих містах, а й на хуторах. Навіть консервні банки миються і збираються окремо.

По місту і біля супермаркетів стоять спеціальні автомати зі збору пластику. Тож на смітті у цій країні можна і заробити. Маленька алюмінієва баночка коштує 15 євроцентів, пластикова півторачка - 40 євроцентів. Це приблизно 12 гривень. Автомат видає чек, яким можна розрахуватися у супермаркеті. Тож якщо раптом залишитеся у Фінляндії без грошей - вихід завжди знайдеться.

- Там приїжджають люди на мерседесах з цілим пакетом цих баночок і це не соромно, - продовжує наш співрозмовник. - Хоча фермери далеко не бідні люди. Але йому не соромно підняти банку, яку хтось там кинув, чи недопалок і викинути в урну. У них такий підхід до своєї землі, бережний. Ти не знайдеш там пластику, який плаває біля берега. Чи целофанового кулька, який буде валятися на узбіччі.

У всіх громадських місцях тут є урни. Вони розташовані на зручній висоті. А баки для сміття ставлять під накриття.

Гойдалки цікаві і малим, і дорослим

Ставлення до дітей у фінів теж відмінне від нашого. Там немає гіперопіки і це прослідковується у всьому - навіть у тому, як облаштовані парки та дитячі майданчики.

►У багатьох парках обладнані спеціальні зони, де дітей навчають правилам дорожнього руху. Тут є знаки, пішохідні переходи, тож малечі можна пояснити наочно, як правильно переходити через дорогу чи їхати на велосипеді

- Там гравійне покриття. Дуже рідко гумове я бачив. Зазвичай там пухковатий гравій. Бо стежки там укатують катками і вони такі, як дорога. По них можна їхати на велосипеді. Гойдалки, я думаю, мають бути такі, щоб і дорослому було цікаво на них побавитися. У нас ліплять ці городки “вирви око”, а там немає яскравих тонів. Не кольором треба заманювати дитину, а цікавістю. Ще там дуже багато канатних атракціонів.

►А це шкільний двір. Тут обладнали майданчик для занять екстремальними видами спорту

Дітей тут з малечку готують до мінлививої погоди. Тому кожен має свій дощовик та гумові чоботи. А ще фінські діти купаються в озері, навіть якщо температура навколо лише +13 градусів.

Слідкуйте за новинами Козятина у Facebook, Telegram, Instagram та Viber.