Чому влада уже втретє не помічає акцію СТОП пУТІН ?

Тільки з інтернету можна було взнати, що уже втретє більше ніж у 50 країнах світу українцями, які виїхали в пошуках кращої долі, проводиться акція проти агресії «кремлівської» орди» в Україні.

У 2016 році започаткувала таку акцію українка з Чернігівської області, волонтер, яка вже 20 років проживає в Швейцарії — Ірина фон Бург.

Останню акцію вона організувала 21 січня 2017 року,  в тому числі і в 23 містах України. А в столиці зібралося майже 100 людей!?  

Чому тільки 100? Чому не весь Київ, не всі населені пункти України, в той час, коли в Україні кожен день гинуть і повертаються покаліченими на все життя наші сини, батьки і діти, захищаючи свою землю? Коли на окупованій кремлівським агресором території держави іде свідоме варварське знищення промисловості, житла, соціальної сфери. Щоденно на стримання цієї орди, окрім найдорожчого молодого життя, витрачаються сотні мільйонів гривень, які кричуще потрібні хоч на якесь покращення життя збіднілого народу.  

Відповідь одна: а як про це можна було дізнатися, коли за акцію епізодично згадали лише декілька телеканалів у день її проведення?!

Невже сьогодні для преси, для телебачення і в першу чергу для керівництва усіх рівнів держави, така акція може бути другорядною в нашій країні? Хоча з ранку до вечора на телеекранах ми кожен день бачимо і чуємо за луганських і донецьких ватажків бандформувань.

Дивує, чому держава, за три роки, сама не організує на таку акцію весь народ України? Від малого до великого, з зупинкою на відповідний час усього транспорту і промисловості і т. п. Тоді всьому світу, і в першу чергу зомбованим росіянам, ми відкриємо очі на те, що на сході України не громадянська війна, а нахабна для 21 віку агресія Росії проти України. Відкриємо всім очі, що на територію України вторглась найбільша країна світу, зневажаючи будь-які міжнародні закони.

Тільки так  росіяни,  85% яких  підтримують  Путіна, зрозуміють, що є правдою. Коли зміниться ставлення  народу Росії до Путіна, до його підтримки, тільки тоді це заставить його і всіх керівників Росії змінити свою політику до України.

Напевне, так було б набагато дешевше, аніж проведення на всіх рівнях сотень дорогих безрезультативних зустрічей різних високопоставлених чинуш з використанням літаків на чартерні рейси,”Мерседесів”, дорогих готелів, віл, обідів і т. п.

Головна ціль акції – привернення уваги до війни в Україні. Про цю війну в країнах Європи та на інших континентах починають забувати, і наша мета нагадувати світовій спільноті, що ця війна триває. Що в сучасному вимірі найбільша в світі країна-агресор напала на європейську країну, ділить її територію та вбиває її людей. І все це робиться тут під носом у Євросоюзу в період дії міжнародних договорів, актів про ненапад і всього іншого.

Про Ірину фон Бург

Народилася в місті Мена Чернігівської області. Навчалася у Чернігові, а потім доля закинула її до Швейцарії.

—  Іра поїхала у гості до подруги, було це у 1997-му, — розповідає її мама Світлана Лойченко. — І так вийшло, що донька зустріла там свою долю з Маркусом фон Бургом. Одружилися вже за три місяці. Нині мають трьох діточок: 17-річного Олександра, 16-річного Андреа та восьмирічну Софійку. Ірина  першою у Швейцарії серед пересічних жителів країни почала пропаганду проти агресії Росії. Починалося все з ідеї та бажання допомогти Україні, українським бійцям, дітям-сиротам, військовим шпиталям і цивільним закладам медицини. Поринувши в волонтерство, у Ірини знайшлися однодумці, які допомагали зі збором та відправкою допомоги. Спочатку, коли у військових була потреба в автомобілях, збирали кошти та відправляли на передову авто, переважно джипи. З фінансами допомагає як українська діаспора, так і самі швейцарці. Звертаючись з листами на швейні фабрики, вони віддають одяг. У лікарнях допомагають з медикаментами та медобладнанням. В Україні допомагали 72 бригаді ЗСУ, батальйону «Айдар», добровольцям з УДА Яроша, батальйону “Кулчицького” , «кіборгам» з 3 полку кіровоградського спецназу. Сама Ірина на передовій була двічі. Перший раз возила швейцарських журналістів в Щастя, коли там тривали обстріли. Другий раз була під Волновахою. Відвідувала 5 батальйон Української добровольчої армії на Дніпропетровщині. Ірина ініціювала створення фонду «24 Hours-Help». Цей фонд зареєстрований у 2014 році. Його завдання — допомога Україні.

Аби донести світові правду, разом з українською співачкою Катериною Бужинською організували виступ українських дітей у Європарламенті та у штаб-квартирі НАТО. Їдучи на передову, Ірина фон Бург бере із собою журналістів –  наших, і зарубіжних. Аби ті на власні очі побачили й засвідчили, що саме там відбувається в Україні.

Зі Швейцарії волонтери возять українським воякам теплий одяг, харчі, військову амуніцію. Загалом з початку війни вони зібрали та передали в Україну 10 фур з гуманітарною допомогою. Надана допомога 120-тьом сім’ям загиблих воїнів. Завозиться обладнання та медикаменти Київському військовому госпіталю. Ліжка та інше обладнання надають швейцарські шпиталі.

Швейцарія допомагає Україні і на державному рівні. Вона вже надала допомоги у 200 млн франків і ще планує надати транш у  100 мільйонів франків.

Під час першої та другої акції учасники вимагали посилення місії ОБСЄ на Донбасі. Ірина каже, що від ОБСЄ нам прийшла відповідь, що вони готові збільшити свою присутність там до 24-ох годин на добу і що в цьому питанні затримка за Україною. Українська влада не зацікавлена в цілодобовому контролі спостерігачів над окупованою територією. Вочевидь, через контрабандну торгівлю, яку вона веде з окупантами. Вона не хоче там постійної присутності ОБСЄ, бо там великий бізнес робиться...

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.