Що ми дозволяємо козятинській міській владі під керівництвом Пузиря

Політологам відомий вислів: у громадянському суспільстві влада така, якою їй дозволяє бути народ. Спостерігаючи майже два роки за діяльністю команди Пузиря, мимоволі жахнешся: чого тільки ми їм не дозволяємо! З рідкісною байдужістю ми закриваємо очі на дерибан бюджету, пробачаємо провальний опалювальний сезон, забуваємо про зґвалтовану залізничну лікарню, їздимо по недолатаних дорогах, плюємо на збільшення популяції чиновників і бродячих собак, скидаємося на невідпрацьовану премію, дозволяємо  відверто собі брехати.

Що ми дозволяємо козятинській міській владі під керівництвом Пузиря

Обрали гіршого з гірших

Зорі як мінімум двічі зійшлися на користь міському голові і на шкоду нам. За якоюсь нечуваною іронією долі ми вибирали кращого з кращих, а обрали гіршого з гірших – це перший талан мера. А на додачу місцеві бюджети наповнилися грошима, і тепер навіть гірший з кращих міг би розпорядитися ними на користь громади. У нашому ж випадку величезний фінансовий ресурс потрапив до рук очільника-«нєдоросля». Це другий талан мера на біду міста.

Знаєте, що буває, коли купа грошей опиняється в руках дитини? Вона без толку витрачає їх, то на те, то на се, переважно на витребеньки і розваги. Нещодавно О. Пузир поділився своїми планами залучити іноземні інвестиції для будівництва в Козятині «Екстрим-парку». Думаєте, хоча б хтось спробував приземлити політ нестримної фантазії мера? Хоча б хтось наважився натякнути батьку міста, що плани щодо парку розваг не будуть до вподоби, наприклад, хворим на діабет, яким більше півроку інсулін оплачував район? Хоча б хтось заради принципу нагадав Пузирю, що його попередник Гвелесіані, якому реально вдалося залучити багатомільйонні інвестиції німецького банку «KFW», спрямував кошти не на розваги, а на повну модернізацію та енергоефективність будівель дитячих садків №3 і №5? За ці ж гроші  замінили вікна в ДНЗ №4, третій і п’ятій школах. Дітям тепло, бюджетні кошти економляться. Тож, може, варто продовжити цей досвід?

Козятин — екстрим-парк

Скажете, багато честі всього лише гіпотетичним планам? Може й так, але  вони яскраво демонструють інфантилізм влади навіть на рівні задуму.  Якщо вірити Пузирю, то межа з раєм проходить по нашому місту.  Крім дозвілля, більше ніяких проблем не залишилося, хоча за великим рахунком весь Козятин часів його правління – це великий екстрим-парк. Котельні – атракціон «Крематорій»,  вулиці – атракціон «Яка собака тебе вкусить?», дороги – атракціон «То яма, то канава». Одразу ж прошу вгамуватися охочих кивнути на попередників: ні Гвелесіані, ні Висоцькому фінансовий ресурс Пузиря навіть не снився. За останні десятиліття саме Пузир отримав і благополучно про*рав шанс вирішити глобальні міські проблеми.

Як діють приручені і одомашнені колишні злісні вороги “опозиціонера”

Потрібні додаткові докази? Знаєте, про яке питання зі серйозно-заклопотаним виглядом доповідав на сесії приручений і одомашнений колишнім злісним ворогом Пузирем І. Лівшиць? Про паркові зони! І депутати з розумним виглядом кивали, піддакували: «Йес, окей, вау!» У перекладі вражою мовою: “Я знаю: город будет, я знаю: парку цвесть, когда Пузырь и Лившиц нам впарят эту жесть”.

Незважаючи на постійне оточення гувернерами й гувернантками з педагогічною освітою, які б мали займатися вихованням очільника, він має звичку  по-дитячому брехати громаді. Не встигла міська рада новацію МВС -  мобільний сервісний центр – приписати собі в заслугу, як з’явилася нагода прокукурікати в провладній газеті про  ремонт залізничного мосту, хоча до нього Пузир має таке саме відношення, як до будівництва єгипетських пірамід. І знаєте, що смішно? Нас принижують брехнею, а ми це ковтаємо.

Пузиреві овечки не мають права на власну думку

На сайт міської ради зараз викидають відео засідань комітету вірнопідданих – цебто сесії міської ради. Якість відео жахлива. Коли Пузир був депутатом і сам балувався зйомками сесійних засідань, то спрямовував камеру на зал. Зараз ми бачимо лише спини депутатів та фейси Пузиря і Марченка. Почути щось теж важко. Навіщо виставляти відео, яке замість прозорості посилює каламутність влади? Хоча і без цих записів очевидно, що очікувати від більшості депутатів  відмінної від Пузиря позиції так же наївно, як хресного знамення від мусульманина. Не будучи обтяженими ні достойним рівнем інтелекту, ні громадянською самодостатністю, депутати-коаліціанти без докорів сумління відмовилися від права на власну думку на користь міського голови, навіть не приховуючи цього. На останній сесії депутат Гончарук, не зорієнтувавшись у черговому голосуванні, запитала: «Як голосувати?» Виручив мер, не без долі винахідливості підказавши: «Я голосую проти». І таких «свідомих» пузиревих овечок серед депутатів більшість. Серед них умільці пощипати травку при всіх міських головах: Марченко, Кропива, Ясний, Дацюк. Не відстають новачки депутатського корпусу, що швидко зметикували: покора погоничу забезпечить особисту вигоду, образно кажучи, пасовище побіля міського бюджету або непильну посаду собі чи родичам.

В результаті — окозамилювання

Міський голова відчуває абсолютну безкарність і досягає безумовного «прогресу» у “вирішенні важливих питань”. Проблема в тому, що вирішує він їх, як може. А може він не більше, ніж на рівні плінтуса (в кращому випадку). Як наслідок – те, що міська влада називає досягненнями, виконанням передвиборних обіцянок пана Пузиря, насправді є профанацією й окозамилюванням. У нас дійсно «щось» робиться. І «якось». Проблема в тому, що таке «щось» може влаштовувати лише осіб зі свідомістю равлика. Грубо? Можливо. Але справедливо.

Прикро, але наша громадянська байдужість дозволяє еволюціонувати обмеженості і недолугості влади. Вона навчилася маніпулювати  інертною свідомістю, видавати бажане за дійсне, годувати нас обіцянками. Відділ внутрішньої політики міської ради зі стрингів вискакує, насичуючи офіційні сторінки, кишенькову газету переможними реляціями про так звані небачені досягнення нинішньої міської влади, видаючи пересічну подію за грандіозний успіх. Радники в соцмережах зомбують не гірше Кашпіровського постами і коментарями про те, як «розквітло» наше місто. При цьому голову можна дати на відсіч, що ні за що у світі О. Пузир не піде на публічний звіт перед громадськістю. Не дай Бог, там знайдуться розумники, які запитають, чому на ремонт сцени міського будинку культури витрачено ледь не мільйон гривень, а по ній бояться ходити люди солідної ваги? Хто відповість за провальний ремонт доріг? Де та розірвана на грудях Пузиря тільняшка, якою він заприсягнувся забезпечити справедливий тариф на воду? Чому досі не відремонтована центральна площа? На який середній палець місту така кількість комунальних підприємств у складі директора і головбуха? Де  обіцяні онлайн-трансляції з кабінету мера? І це навіть не сота частка тих питань, на які хотілося б почути відповідь.

Відмивання грошей?

Візуально по дрібницях, як люблять говорити наші містяни, у нас дійсно «щось робиться»: ставляться лавочки, латаються дороги, приїжджають широко відомі у вузьких колах артисти. Подейкують, що на цьому відмиваються чималі грошики. І знаєте що? За це все платимо ми, бо бюджет складається з наших податків. «Щось» робилося б, навіть якщо Пузиря ураганом “Ірма” віднесло б на якийсь безлюдний острів. Повірте, ми б навіть цього не помітили, бо «щось» робиться завжди. Ми наймаємо пузирів на роботу. Ми гаруємо, щоб з наших податків вони отримували зарплату з премією десь тисяч двадцять на місяць.  Ми оплачуємо їхні закордонні відрядження і солодке життя. То чому тоді нас має задовольняти «щось»?

Олекса Довбуш

 

Коментарі

Минулого тижня три українські команди проводили останні ігри в групах Євротурнірів.

У кишеньковій мерівській газеті є один дешевий матеріал з перекрученими фактами.

Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up