Жінки на війні

Молодесенька дівчинка, майже дитя, вибігла зі штабу нам назустріч. Автомат калашникова був майже з неї зростом, якщо б їх поставити поруч. Перекинутий через плече, він вочевидь заважав їй бігти. Рюкзак на спині та спальник в мішку робили її схожою на маленького їжачка, котрий навішав на себе яблук, більші, ніж він сам.
З радісним криком вона підбігла до старенького Течіка: "Додому! Я їду додому!" - та кинулася нас обіймати. Додому- це в Піски. Туди, де кров і біль

.
Додому - на чергування, на позиції, щоб рятувати життя тим, хто оберігає нас.
Маленька дівчинка- медік, якій ледве виповнилося 19 років,- поверталась на війну.
"Я бачила сон, потім скаже вона, повертаючись під ранок з Покровського шпиталю, я грала з чорною жінкою в карти і виграла".
-Він буде жити?
-Так, буде! Ти ж виграла.
— з Оксаною Ветер та Макаром Следопытом

Фотографія

Коментарі
Найчастіше Найчастіше
keyboard_arrow_up