Колимою назвались мешканці залізничного

Вони вимагають відновити роботу медпункту у віддаленому від адміністративного центру селищі

Колимою назвались мешканці залізничного

У редакцію «RIA-Козятин» надійшов лист від мешканців Залізничного.
Як бачимо, жителі містечка хочуть через ЗМІ достукатися до влади і пояснити чиновникам, в яких умовах живуть після закриття медпункту.

 

“Редактору газети “RIA-Козятин” Лозінській Тетяні Вікторівні, від мешканців пгт. Залізничне

Заява

Ми, мешканці Залізничне, звертаємось до вас з великим проханням за поміччю.

З 2015 року в нас закрили медпункт, який більш 50 років працював на благо людей. У нас велике населення — 1100 чоловік, якщо не рахувати дітей. Більш половини пенсіонерів. Смертність з кожним роком все збільшується. Колись виручав хоч медпункт, який надавав допомогу — ходили по викликах. Отримували потрібні, приписані лікарем уколи. Тепер все глухо — живем як реперсовані на Колимі. У нас навіть і аптеки нема, щоб у випадку чого, купити для спасіння якихось пігулок. То скажіть, будь ласка, як немічним та хворим, що не можуть ходити, людям похилого віку вижити? Коли в нас тяжкі захворювання, такі як інсульти та інфаркти, рак та важкий грип. А швидку поки викличеш, поки об’їде, то й помреш, що не буде кого рятувати. От як нам бути? Допоможіть!”

Було б добре, щоб змирилось, а ще краще, щоб прижилось

Тамара Шепелева (на прохання мешканців пмт Залізничний)

 

Козятин-2, тепер вже Залізничне.

Хоч назва та незручна і непривична,

То краще б вже назвали Колимою,

Бо ми тут репресовані живем самі з собою.

Козятин-2 — то був мужик,

А Залізничне, наче баба.

То що змінилося, скажіть?

Коли живем не так, як нада.

Живем, неначе, як на Колимі,

Де все дозволено верхам.

А нам, як завжди, “Ні!”

Де все збувають, закривають.

А люд — до спини, хай вмирають

Медпункт закрили,

Де вже ніхто й укола не штрихне.

Аптека не спасе, бо в нас її немає

Зато в нас є Пузир О. Д. —

Міський наш голова,

Який з маршрута збивсь,

До нас не попадає.

Чи винен той маршрут?

Чи блуд отой вчепився?

Як вибрали його, ще й досі не з’явився.

Тож отак ми й заживаєм,

Пузира в гості чекаєм.

То ж приходьте при параді,

Будем вам ми дуже раді.

Хоч почуєм якийсь звіт

Колима вам шле привіт.

 

Позиція чиновників

Прокоментувати ситуацію ми попросили головного лікаря райлікарні Олександра Кравчука.

Він повідомив, що це не його відомство і порадив звернутися до центру первинної медико-санітарної допомоги.

Отож, звернулись туди.

 

— Кожна людина має право на первинну медичну допомогу, — каже головний лікар Козятинського районного центру первинної медико-санітарної допомоги Олександр Дзема. —  Якщо людина потребує  медичної допомоги на первинному рівні, то потрібно звертатись до сімейного лікаря Козятинської амбулаторії 2 рівня. Або до лікаря Віталія Булеги. Він нещодавно пройшов курси по перекваліфікації. Саме він цим і займається.

— Ми надаємо медичну допомогу всім, — констатує заступник головного лікаря з медичного обслуговування населення центру первинної допомоги Валентина Лобченко. — Екстрену медичну допомогу надає відділення швидкої допомоги після 20 години та у вихідні дні. З 8  до 20 години всі невідкладні стани обслуговує лікар загальної практики сімейної медицини. Якщо прийде виклик із Залізничного чи з будь-якого іншого населеного пункту, то лікар загальної практики сімейної медицини виїде. Якщо розцінить цей стан категорії екстреної медичної допомоги, то він, не покидаючи пацієнта, викличе швидку допомогу. Пацієнту буде надана подальша допомога, при потребі буде транспортований до лікарні.

Заступник головного лікаря розповіла, що лікар Віталій Булега як сімейний лікар, буде обслуговувати як діток, так і дорослих.  

— Після Нового року населення Залізничного, у зв’язку з реформою, перейшло на обслуговування в амбулаторію №2 (колишня залізнична лікарня, 2 поверх), — каже завідувачка амбулаторії №2 Ольга Цвик. — Лікар Віталій Булега пройшов перекваліфікацію. Тепер знову будуть відновлені виїзди сімейного лікаря разом із медсестрою на медпункт у Залізничне. Щосереди, з 9 до 12 години мешканці цього мікрорайону зможуть прийти на прийом до нього у медпункт. У всі інші дні можна звертатися в амбулаторію в Козятині. Також до Віталія Булеги. Якщо він відсутній, то прийом здійснить будь-який інший лікар.

Зі слів пані Ольги, всі виклики до цього часу обслуговувались іншими лікарями-педіатрами або терапевтами із амбулаторії №2. Зателефонувати в реєстратуру можна за номером 5-25-17.

 

Медичний пункт під замком і без ознак життя...

Журналісти газети побували в пгт Залізничному та поспілкувалися з мешканцями мікрорайону.

— Медпункт не працює вже давно, — каже мешканка Залізничного Галина Шпильова. — Ось перед Новим роком до мене у гості приїхав онучок. На жаль, він захворів на грип. Піднялася дуже висока температура. Ми намагалися викликати хоч когось — чи “невідложку” , чи лікаря. Але нас увесь час “відфутболювали” із одної служби в іншу.  Це просто жах якийсь, та й годі!

Опитали ми багато людей і всі стверджували, що медпункт давно не працює. Доводиться пристосовуватися та якось виживати. Люди кажуть, що про них усі забули та покинули напризволяще.

Спроби журналістів потрапити на медпункт у Залізничному теж потерпіли крах. На дверях приміщення, яке знаходиться в одній будівлі із дитячим садочком, висів величезний замок. А на віконній рамі коротка об’ява: “Медпункт тимчасово не працює”. Ні тобі номера телефону, ні будь-якої іншої інформації для людей не вдалося знайти. Ближче підійти теж не вийшло, бо все заметене снігом і ніхто його тут не відкидав.

То чи були медики-чиновники у Залізничному? Адже вони в один голос стверджують, що все працює!

 

Думка експерта

 

Закриття медичного пункту в Залізничному – чергове свідчення не тільки некомпетентності нинішньої міської влади, а й відвертого ігнорування нею інтересів громади. Маю повне право саме так прокоментувати цей факт.

Селище Залізничне, незважаючи на адміністративну приналежність місту, територіально відірване від нього. Тому я завжди притримувався  позиції, що його мешканці мають право на медичне обслуговування за місцем проживання. У кращі часи медпункт працював від залізничної лікарні. Коли в країні почався процес убивства відомчої медицини, нас попередили про неможливість подальшої його роботи в такому форматі. Я ні на секунду не допустив думки про те, що його доведеться закрити.

Для багатьох мешканців селища, особливо літніх, це була доступна медична допомога на рівні так званої первинної ланки. Щоб не допустити її знищення, ми досягли домовленості про продовження роботи медпункту вже під патронатом Козятинського районного Центру первинної медико-санітарної допомоги. При цьому перед нами  поставили умову: фінансування  – повністю за рахунок міського бюджету, хоча місто в повному обсязі перераховувало свою частку медичної субвенції, яка виділялася і на мешканців Залізничного.  

У ті роки бюджет формувався за іншим законодавством і був украй обмеженим, однак ми знайшли можливість виділити близько 70 тисяч гривень для продовження роботи медпункту і навіть планували його розширення до повноцінного фельдшерсько-акушерського пункту. Уявіть моє обурення, коли при наповненому вщерть бюджеті цього року медпункт закривають, позбавляючи найбільш соціально незахищених мешканців Залізничного елементарної медичної допомоги! Що далі? Закриють школу?

Мушу зазначити, що  факт ліквідації медпункту досить очікуваний. Він  є наслідком однієї з найсерйозніших помилок нинішньої влади, про яку я попереджав і яка торкнеться кожного мешканця нашого міста: відмови від ідеї створення міської медицини. Спочатку через розгубленість керівництва залізничної лікарні («Что делать?!» «Как бы чего не вышло!»), приспані солодкими обіцянками губернатора Коровія, ми, на відміну від Жмеринки, втратили залізничну лікарню. Лише чотири депутати прислухалися до моєї пропозиції, продиктованої колосальним досвідом: прийняти цей заклад у комунальну власність міста. Закрити, перепрофілювати, віддати області завжди б встигли, для початку треба було намагатися за всяку ціну зберегти цей потужний медичний заклад для мешканців міста. Не послухали! Цей же колосальний досвід спонукав мене, хоча б якось захистити інтереси нашої громади у сфері медицини, тому за моєї каденції ми створили міський центр первинної медико-санітарної допомоги. Була проведена державна реєстрація, відкриті рахунки. Надходження  бюджету на даний час дозволяють безболісно утримувати міський медичний центр, і ми б мали можливість впливати на функціонування медичної галузі, як впливаємо, наприклад, на роботу наших шкіл чи садочків. Однак і цей проект успішно знищений нинішньою владою. Наступним номером програми стало закриття медпункту в Залізничному. Виникає питання: невже ялинка за 360 тисяч гривень важливіша за людське здоров’я? Чому численні радники міського голови не лементують з цього приводу?

Свого часу я вивчив досвід міста Вознесенська Миколаївської області, яке, як і Козятин, є важливим залізничним вузлом. Там по всьому місту розгорнули мережу дрібних амбулаторій – коли курс лікування обмежується крапельницями та уколами, пацієнтам значно зручніше ходити до амбулаторії поруч із будинком, а не лягати в лікарню. Ось такий досвід потрібно запозичувати! Ось так міська влада має дбати про найдорожче – здоров’я людей. На жаль, нинішня влада віддає перевагу одномоментним популістським заходам, які  в перспективі не обернуться якісними позитивними змінами для громади міста.

Навіщо при цьому нищити існуючі корисні соціальні проекти?  

Депутат міської ради, колишній міський голова Олександр Гвелесіані

 

 
Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up