З мільйона інфікованих гепатитом С лише половина отримували лікування

Час позбуватися стереотипів

Лікар-інфекціоніст, завідувач гепатологічного центру Сумської інфекційної клінічної лікарні ім. З. Й. Красовицького Володимир Рябіченко переглядає кілька медичних карток і зачитує фактори, які могли стати джерелами хвороби:

– Цьому пацієнту переливали кров до 1991-го року, коли потенційних донорів крові ще не перевіряли на предмет інфікованості гепатитом С. Цей пацієнт робив татуювання, а ця пацієнтка – відвідувала манікюрний салон.

Серед переглянутих карток лікар знаходить лише одну, яка належить споживачеві ін’єкційних наркотиків. Рябіченко каже, що ризики інфікування є усюди, і виявити причину наявності вірусу в організмі майже неможливо. Так, до 60% споживачів ін’єкційних наркотиків мають гепатит С. Однак те, що гепатит – хвороба виключно наркозалежних і робітників комерційного сексу, – стереотип, якого вже давно час позбутися.

12000 чи 400?

Вірус має властивість довгий час ніяк не проявлятися. Людина може жити з ним продовж років і не відчувати жодних симптомів. Саме тому, каже лікар, найчастіше пацієнти звертаються вже на останніх стадіях хвороби.

– Флюорографію треба робити щороку. Було б правильно, якби тестування на гепатит С також було обов’язковим. Так у нас з’явиться можливість запобігти розвитку хвороби на початкових стадіях, – пояснює Володимир Рябіченко.

Захворювання на гепатит С має п’ять стадій, на останній у людини цироз печінки.

Олексій Загребельний дізнався про своє захворювання майже на третій стадії.

– У мене був другий фіброз, ближче до третього, – розповідає очільник громадської організації "Клуб Шанс", яка допомагає уразливим групам з лікуванням та захистом їх прав.

Виявили у нього захворювання майже випадково – того дня його організація вперше проводила акцію до Всесвітнього дня боротьби з вірусними гепатитами і пропонувала всім пройти тест.

Це був 2012 рік. Терапія коштувала приблизно 12 тисяч доларів, супроводжувалася страшними побічними ефектами, тривала рік та лише на 50% віщувала одужання. Олексій розпочати курс такого лікування тоді не наважився. Він знав, що у світі вже тестують ефективні препарати, які мають ідентичний до брендових терапевтичний ефект, дозволяють уникнути побічних ефектів, та значно дешевші.

У травні 2016 року Олексій розпочав своє лікування за європейським протоколом. Відповідальність за лікування поклав на себе, бо жоден український лікар призначити йому терапію не міг.

– Схема, за якою лікувався я, в Україні досі не затверджена. Вона обійшлася мені в 400 доларів. Контрольний тест показав, що організм відповів на це лікування. Через чотири тижні після початку курсу вірусу гепатиту у мене вже не було. При цьому жодних побічних ефектів я на собі не відчув, – зазначає Загребельний.

Шанс на повторну спробу

– Про свій діагноз – гепатит С – я дізнався випадково, під час звичайного обстеження. Від самого початку був налаштований на лікування, однак чим більше дізнавався про особливості моєї хвороби, тим більше меншала моя надія на одужання, – розповідає Владислав, який боровся із хворобою понад вісім років. Історія Владислава показова, але, на жаль, не поодинока.

На відміну від Олексія, Владислав лікувався традиційно для України. Він був учасником державної цільової соціальної програми профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів, яка вперше почала діяти в Україні у 2013-му році.

– Курс не спрацював, лікування припинили через неефективність – стандартна практика. Тільки через кілька років у мене з’явився шанс на повторну спробу, – розповідає Владислав.

У той час, коли чоловік вперше боровся із хворобою, у світі вже з’явився новий препарат проти гепатиту С. Шанси на одужання з цим препаратом зростали, однак безболісним таке лікування назвати не можна було.

Владислав наважився розпочати повторний курс лікування тривалістю три місяці. Він стрімко втрачав вагу, але зрушення відбулися. Організм почав відповідати на препарати.

Зараз, каже Владислав, говорити про це легко. Проте шлях до одужання легким не був.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.