Героя України Дмитра Коваля перепоховали у рідних Глухівцях

• У перші дні повномасштабного російського вторгнення Глуховецька громада втратила Дмитра Коваля. Підрозділ, у якому служив наш земляк, ніс службу в районі Антонівського мосту, що на Херсонщині.
• На 2-й день війни Дмитро отримав смертельне поранення в шию і був похований в Херсоні на кладовищі Геологів.
• Сестра Дмитра Ольга казала — проженуть з Херсону окупантів ми Діму заберемо додому і це сталося 

Зустрічала Глуховецька громада свого захисника о 9-й ранку 24 лютого живим коридором від Пляхової до будинку загиблого Героя України. Вдома по ньому провели заупокійну молитву священики Православної церкви України митрофорний протоієрей Валерій Кушнір Козятинського благочиння та отець Володимир з Махнівки. До будинку Дмитра в цей день стали сходились родичі, друзі загиблого воїна, однокласники, сусіди, та знайомі родини Героя.

• Через рік після загибелі Дмитро Коваль повертається додому на щиті. Зустрічаймо Героя

Після служби Божої траурна колона рушила до будинку культури. Спочатку на площі був мітинг вшанування Героя. Відкриваючи мітинг реквієм ведуча сказала:

— Шановні жителі Громади, сьогодні знов зібрала нас на цій площі сумна подія.

«Минають дні. Місяці важких втрат, болю і випробувань. Сьогодні рівно рік від подій, які назавжди змінили країну і кожного українця. Подій, які залишили в минулому мирне розмірене життя. Вся Україна і весь світ стали свідками невидимої в цивілізованому світі жорстокості російських катів.  Сьогодні скорботний день для всіх жителів нашої громади, адже ми зібрались провести у останню путь нашого земляка, який поліг смертю хоробрих 25 лютого 2022 року. Дмитро був великим патріотом України. Він білим янголом на щиті повернувся додому, на свою рідну землю.

В лютому 2022 року Дмитра поховали у тимчасово окупованому Херсоні на кладовищі Геологів. Завдяки рідним та небайдужим людям нарешті Дмитро повернувся і буде перепохований у рідному краю.

• У день загибелі було рівно два роки, як він підписав контракт. Пам'яті Героя Дмитра Коваля

Старший солдат Дмитро Коваль загинув 25 лютого 2022 року в районі Антонівського моста на Херсонщині. Боєць дістав смертельне кульове поранення у шию. Йому було і назавжди останеться 22 роки.

Далі ведуча мітингу розповіла коротеньку біографію Героя.

Народився Дмитро 27.08.1999 року у селищі Глухівці. Ходив до місцевої школи, а потім поїхав до Києва та вступив у Київське вище професійне училище деревообробки. Під час навчання отримував грамоти, був переможцем конкурсу професійної майстерності. Крім фахової спеціальності цікавився автомобілями і технікою. Серед інших любимих занять читав та, гратися з племінниками.

Згодом хлопець вирішив пов’язати своє життя з армією та пішов служити до 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Він дуже пишався тим, що служить у танковому батальйоні, та любив свою посаду. Дмитро обіймав посаду механіка танка, весь час копирсався у техніці і йому це дуже подобалося. Коли отримав звання старшого солдата, був дуже задоволений, бо зрозумів, що знайшов себе.

Одинадцятого вересня 2021 року Дмитро одружився з гарною дівчиною Веронікою. Купив квартиру та автомобіль для майбутнього життя. Планував, мріяв, кохав. В березні 2022 року планував поїхати у відпустку додому, однак на другий день повномасштабної війни російські окупанти обірвали життя та мрії молодого військового. Дмитро загинув на річницю підписання контракту. На Героя вдома чекали мама, дві сестри та дружина.

В завершальній стадії некрологу ведуча наголосила. «Всі хто знає Дмитра, запам’ятають його як світлу і надзвичайно добру, усміхнену, щиру людину. Він був вдячним сином, для матері  Оксани, справжньою опорою та надійним братом для сестер. Він завжди казав своїй старшій сестрі Ользі : «Мала, ти у мене сильна, ти зі усім впораєшся».  Він мав ще багато планів та мрій в житті, та не судилось…

На жаль, клята війна забирає найкращих. Ми ніколи не пробачимо цього російським окупантам! Ніколи!»

Старший солдат Коваль посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

— Важко знайти слова втіхи, коли перестає битися серце захисника України. Важко знайти такі слова, щоб зменшити душевний біль від втрати рідної людиною Розділяємо разом із родиною цей біль, це наше спільне горе, адже ми втратили патріота й справжнього Захисника України!Кожний мешканець Глуховецької громади схиляє голову перед нашим захисником і нашим земляком, —  сказала ведуча і запросила до слова селищного голову Олександра Амонса.





Селищний голова про загиблого воїна говорив довго і потужно переховуючи заслуги Дмитра. На завершення свого виступу він закликав громаду залишити про Дмитра у своїх серцях світлий спомин та виразив співчуття і підтримку родині. 

Священик Валерій Кушнір в кінці своєї промови закликав попрощатися з загиблим воїном всіх присутніх, та одним із перших підійшов і віддав честь і шану воїну  приспустившись біля труни Героя на коліно. Після виступу отця Валерія з Дмитром сталася прощатися громада. Церемонія прощання з захисником України проходила довго. Воно й не дивно адже провести свого земляка в останню дорогу вийшло мало не все село…Попрощавшись з захисником України  траурна процесія взяла курс до сільського кладовища, де й поховали Дмитра

Читайте також:

Захищав країну до останнього подиху. Загинув військовий з Самгородоцької громади

За рік війни Козятинщина втратила більше 60 Героїв. Згадаймо тих, хто загинув за нас

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.