Олександр Москалюк віддав життя за рідну Україну сім років тому

Олександр Москалюк віддав життя за рідну Україну сім років тому
  • У четвер, 14 жовтня, минають сьомі роковини смерті нашого земляка Олександра Москалюка.
  • Чоловік загинув у зоні проведення бойових дій.
  • За своє життя він не раз змінював професію — від кухаря до адвоката, здобув три вищі освіти і не зміг стояти осторонь, коли на сході Батьківщини почалася війна

Олександр Москалюк родом із села Заболотне колишнього Крижопільського району. Дитячі роки майбутнього бійця пройшли у мальовничому селі Печера Тульчинського району. Закінчивши місцеву школу, Олександр подався до Одеси, де вивчився на кухаря, одержав диплом з відзнакою і пішов служити у Чорноморський флот, де працював за спеціальністю. Проходячи строкову службу, потрапив до Республіки Ангола, що на заході Африки. На той час там вирувала війна, участь у якій брали також війська Радянського Союзу. Тут Олександр отримав вогнепальне та осколкове поранення і три контузії.

Повернувшись на рідну землю, вирішив змінити професію. Вступив до Вінницького державного педагогічного інституту і вивчився на вчителя фізкультури. Одружився і переїхав до Вернигородка. Влаштувався до Зозулинецької школи, де працював вчителем допризовної підготовки та фізичної культури, а дружина - до школи у Вернигородку, де почала викладати уроки історії. Та згодом життєвий шлях привів Олександра Москалюка до лав правоохоронних органів.

На початку 90-их він почав працювати у райвідділку міліції у Вінниці, згодом — у Козятині. Тут він спершу був оперуповноваженим, пізніше став начальником карного розшуку. Цю посаду він обіймав протягом двох років. Паралельно заочно навчався в Одеському інституті внутрішніх справ, згодом — у Київській національній академії України. Відтак здобув ще дві вищих освіти — за спеціальністю «Правоохоронна діяльність» та «Правознавство». Після виходу на заслужений відпочинок спершу працював адвокатом, потім охоронцем.

У серпні 2014 року Олександра Москалюка призвали до лав Нацгвардії. Як заступник командира роти оперативного призначення по роботі з особовим складом батальйону оперативного призначення вінницького полку Нацгвардії він потрапив на Луганщину, де разом із побратимами охороняв 32-ий блокпост біля села Сміле. Тут його і застала смерть. Наші вояки потрапили під обстріл. Один зі снарядів потрапив у бронетранспортер, усередині якого був наш земляк. Вибухова хвиля була настільки потужною, що Олександра разом із побратимом викинуло з БТР.

Олександра Москалюка оголосили безвісти зниклим. Про те, що він загинув, стало відомо аж через два тижні. Наш земляк втратив життя через численні осколкові поранення. Тіло Олександра Москалюка вдалося вивезти із зони проведення АТО/ООС лише після того, як українські військові домовилися з бойовиками про евакуацію загиблих. Прощалися з бійцем біля будинку культури у Вернигородку в останній день жовтня. Поховали воїна на місцевому цвинтарі.

Посмертно бійця удостоїли звання «За мужність» ІІІ ступеня, нагородили медаллю «За жертовність і любов до України», почесною відзнакою Козятинської міської ради «За героїзм та патріотизм» і нагрудним знаком «За заслуги перед Козятинщиною». На фасаді школи у Вернигородку Олександру Москалюку встановили пам’ятну дошку.

Коментарі (4)
  • Ольга Захарчук

    Вічна пам'ять герою України.
  • Володимир Загоруйко

    Пам'ятаємо . Низький уклін.Вічна пам'ять.
  • Valentina Chornenkaya

    Воїн віддав своє життя за незалежну Україну.І через  роки - пам'ятаймо.
  • Ірина Бекерська

    Вічна пам'ять

keyboard_arrow_up