«Раз на місяць дають кілька кіло круп — і все»

«Раз на місяць дають кілька кіло круп — і все»
  • До редакції газети «RIA-Козятин» звернулася переселенка Олена.
  • Жінка каже, продуктового набору, який видають внутрішньо переміщеним у міському гуманітарному штабі, їм не вистачає.
  • У липні дали два види крупи, кілограм борошна і банку консервів, і це на сім’ю з чотирьох осіб. А минулого тижня, коли прийшли у гумштаб у другій школі, там було взагалі зачинено

Мама двох діток Олена приїхала до нас із Донеччини. Її рідний Лиман перебуває під окупацією ворога. Жінка з дітьми і чоловіком чудом встигла виїхати якраз перед тим, як місто почали бомбити.

— У нас уже все зруйновано, немає ні будинків, нічого, — розповідає Олена. — Мама моя виїхала через місяць. В останній день, коли військові самі їздили на броніках, людей вивозили. А тато мій 30 липня загинув там. Він залишився, хотів зберегти хатину, щоб не розікрали нічого, і серце не витримало, 63 роки йому було. Він бачив все це — як наше життя руйнується, як нашу з чоловіком хату розбили, як їхню хату розбили. Мамі взагалі у двір прилетіла касетна бомба, уявляєте?! Коли вона прилітає у двір дев’ятиповерхівки, то там все виносить, а їм у двір вона впала. Мама була у підвалі, вони ховалися. Вона каже: «Ми вийшли — у нас даху немає і весь двір побитий».

У Козятині сім’я Олени вже три місяці. Продуктові набори вони отримують у гуманітарному штабі на базі другої школи. За словами жінки, на початку минулого місяця дали кілограм пшеничної та кілограм кукурудзяної крупи, кілограм борошна і банку рибної консерви.

— Там ще зачинилося все на ремонт, чи що вони там робили, — продовжує переселенка. — То казали: «Приходьте після 5 серпня». Ми прийшли, а набір такий же. Я питаю, чи буде ще щось? Мені відповіли: «Може там підвезуть ще олію, якісь консерви». Ми сказали, що почекаємо, будемо приходити, може привезуть хоча б олію чи ще щось.

Ходила Олена до гуманітарного штабу два тижні, втім, нічого нового так і не привезли. А коли навідалася туди востаннє, там було вже зачинено. Ані номера телефону, ані чергового, який би пояснив ситуацію, не було. Сталося це минулого вівторка.

— Ще давали матраци на гуманітарці в кінотеатрі, — розповідає Олена. — Ми пішли, нам кажуть: «Немає, ми вам нічого не дамо». Я кажу: «Ми ж бачили, люди виносили». Нас тут пустили в хату пожити, а в хаті нічого немає. Тут вісім років ніхто не живе після бабусі і дідуся. Самі уявляєте. Ми з боєм вибивали ці матраци. Два нам дали. Нас п’ятеро було, а зараз ще свати мої приїхали і бабуся 84 роки. І нам на всіх дали два матраци. Благо люди нам допомагають. Сусіди всі відгукнулися. Хто матрац дав, хто перину — у кого що було. А від міста… Знаєте, ми всі спілкуємося, ми ж всі повиїжджали, всі друзі. Люди кажуть, в інших містах раз на два тижні видають допомогу, продукти харчування і постіль їм видали, каструлі, рушники. Забезпечили людей хоча б необхідним, щоб вижити. А тут лише раз на місяць дають кілька кіло круп — і все.

Олена каже, телефонувала до депутата з Вінниці, розповідала про цю ситуацію. Депутат запропонував приїхати за допомогою до обласного центру, але це доволі проблематично — із двома дітьми на руках, яким два і п’ять років, не поїдеш забирати пакунок, бо його треба і до електрички і з електрички додому якось донести. Мама Олени нещодавно перенесла операцію, їй місяць не можна піднімати нічого важкого. Бабусі 84 роки, вона взагалі не ходить.

— Тому я вам і написала, — продовжує Олена. — Це вже просто крик душі. Я не знаю, куди звертатися, щоб нам якось організували допомогу. Тому що в інших містах і яйця дають, і окорока. Ми це зараз не можемо купити, ми не можемо зараз собі багато продуктів дозволити, тому що ті гроші, що дають на переселенців, за них не виживеш. Намагаєшся дітям щось купити. На одяг зараз ми не витрачаємо, зараз літо, а зима прийде — всіх треба одягти, а нас восьмеро. Не уявляю взагалі, як воно буде. І ось так ходиш, ці продукти випрошуєш, ще й на тебе так дивляться! Я запитала: «Будуть продукти, будуть щось привозити?» Самі сказали: «Будуть, приходьте і питайте». Раз прийшов спитав, два прийшов спитав, на третій раз прийшов — на тебе вже дивляться, типу чого ти до мене в хату прийшов і щось від мене вимагаєш?!

Штаб переїхав

У вівторок, 23 серпня, ми навідалися до другої школи, аби подивитися, що входить до продуктового набору, який дають переселенцям. Зустріли директорку закладу Наталію Міськову. Вона повідомила, що гуманітарний штаб із приміщення навчального закладу переїхав до будинку культури. Тож ми попрямували туди.

На базі міського будинку культури працює один із гуманітарних штабів, де видають одяг і побутову хімію. Коли ми туди прийшли, побачили також пакети із продуктовими наборами. Допомогу саме отримувала Ірина. У квітні вона приїхала до нашого міста з Краматорська, що на Донеччині. Ми запитали жінку, чи можна подивитися, що входить до продуктового набору?

— Будь ласка, — каже Ірина і розгортає пакет. — У Вінниці дають зараз точно такий самий. Єдина різниця, що у них фрукти та овочі. Коли що є.

У пакеті, який видали Ірині в гуманітарному штабі, упаковка солодких сухариків з родзинками, чотири види крупи (булгур, суміш вівсяних пластівців, пшенична, рис), чорний чай, арахіс, борщова заправка, три консерви (куряча і свиняча тушонка, кілька в томаті), кілограм макаронів, лимон, батончик з горішками, цукрова пудра, пачка борошна, згущене молоко та упаковка цукру. На дні пакета листівка від «World Central Kitchen» — організації, яка надала допомогу.

Запитуємо в Ірини, чи однакові продуктові набори дають щомісяця?

— Практично однакові давали раніше, — відповідає жінка. — Там було три види круп, декілька консерв, якісь ласощі — коли печиво, коли щось інше, час від часу хімія. Коротше кажучи, хто хоче, той дістане. Допомога нормальна, просто в різних місцях.

— Вам її вистачає?

— Звісно, вистачає, — каже Ірина.

— Скільки ви отримуєте продуктових пакетів у міському штабі?

— Я з двома дітьми отримую два пакети, — відповідає жінка. — У мене ще троє пенсіонерів, вони з різних сімей, вони ще два пакети отримують. І це ж не єдиний гуманітарний штаб у місті. Є в церкві, є біля «Ощадбанку».

«Стараємося охопити всіх людей»

За коментарем ми звернулися до Інни Наумової, керівника гуманітарного штабу при міському будинку культури.

— Пункт видачі продуктів був на території школи № 2, але зараз починається навчальний рік, зрозуміло, що його треба було перенаправити в інше місце, — каже Інна Наумова. — Поки що розфасовані гуманітарні набори завезені до міського будинку культури. Сьогодні має заїхати знову наступна партія гуманітарної допомоги. Хто ще не отримував, може звертатися. Можливо, є переселенці, які тільки зараз до нас приїхали, адже в рамках проведення заходів по збереженню життя люди постійно виїжджають на ті території України, де немає активних бойових дій.

Із продуктовими наборами допомагають різні організації. Щоправда, чіткого графіка, коли надходить допомога, немає. Але заявки формують регулярно, аби щомісяця забезпечити внутрішньо переміщених осіб допомогою.

— Зараз у будинок культури заїхала гуманітарна допомога, там великий набір, пакет до 15 кілограмів, — продовжує Наумова. — Стараємося охопити всіх людей. Все, що у нас є, роздаємо. Буває так, що допомога надходить у невеликій кількості. Якось нам заїхала допомога від Організації Об’єднаних Націй, там було всього 12 наборів посуду. Ми на свій страх і ризик роздали, кому каструлю, кому пательню, щоб охопити максимальну кількість людей. Але заявка була складена, заїхала гуманітарна допомога і сім’ї отримали повний набір посуду на всю сім’ю. Вони ще залишилися у міському будинку культури, їх можна отримати. Там завжди чергують працівники управління соціальної політики. Люди звертаються, тільки треба мати при собі довідку переселенця.

 

Читайте також:

400 продуктових наборів: Самгородоцька громада отримала чергову партію допомоги

Крупи, тушковане м'ясо, олія: до Козятина відправили чергову партію допомоги

Коментарі (15)
  • Інна Скороходова

    Шановні коментатори, прочитайте пост до кінця, а потім будете всіх" запалямовувати". Як сказала переселення Ірина, можна все дістати, тільки треба потрудитися.
  • Зоя Хіцова

    Вони ж наші - українці. Ми  просто  повинні допомагати  їм. Якби знати, де  люди проживають, то неодмінно допомогли, хто що має. Ми роками наживали, що зараз маємо. І в страшному сні неможливо представити, щоб залишитись посеред вулиці, хто в чому. Давайте просто будемо людьми!!!
  • Марина Антоненко

    Добрий вечер! Ми внутрішньопереміщені особи з м.Херсон, зараз перебуваємо у м. Одеса! Відносно гкманітарної допомогу виникає багато питань! Вона надається хаотично, почали лілити ВПО на категорії, тому дам, тому ні! Всі постраждвли, багато вирвались з окупації гол-босі! А ми вистоюємо черги з 06.00 до 17.00, щоб отримати гуманітарну допомогу, при чому у черзі 80% це місцеві пенсіонери, і тільки 20% ВПО! Пенсіонеру видають кожному пакет, а ВПО  1 пакет на родину, а зранку і ввечері волонтери виносять пакетами м'ясні та рибні консерви,  олію, хімію та несуть додому! А ми отримуємо, що залишилось! Ми вдячні за допомогу, але дуже мало контролю, особливо на пунктах видачі! Що положили ніхто не знає та не контролює!
  • Наталія Чабанова

    Сім'я з чотирьох осіб - це мама й троє діток?

keyboard_arrow_up