Там де добро, там і перемога!

З щирими привітаннями від Козятинщини з Великодними святами ми відвідали З квітня захисників на лінії фронту.

Там де добро, там і перемога!

Тих, що за власним покликом захищають рідну неньку. Ми відвідали ОТГ Воловика ДУК ПС  у м. Новогродівка. Зустрілися із синами і дочками, що не за славу, а за правду, з початку війни знаходяться в найбільш гарячих місцях. Побували в 40 артбригаді (Боги війни) у місті Красногорівка. Там військові роблять дуже багато для перемоги. Їх дуже не любить і ненавидить ворог, аж тремтить. Хочу відмітити духовну підтримку отця Павла Стеценка з УПЦ КП міста Новогродівка…

Щиру подяку передають захисники тим, хто своєю сумлінною працею допомагає армії і оборонцям рідної землі та не забувають мудрі слова: “Хто не годує свою армію, буде готувати чужу”.

Щиру подяку передаю ПрАТ “Козятинхліб” та його колективу, ПрАТ “Козятинський м’ясокомбінат”, його колективу та директору Михайлу Зікрань, начальнику локомотивного депо Олегу Гризі, голові СГ “Кородишівка” Марії Стратійчук, народному депутату Петру Юрчишину, магазину “Господарочка” (Анатолій Петренко), магазину “Господар” (Олег Заревський), Олександру Шубовичу, а також колективам і дітям дитсадків №3, №4, №1,№6, школі №3, ліцею-школі, організації “Червоний Хрест”, волонтерам, які є зв’язком між доброчинцями і воїнами, які, не зважаючи на примхи погоди, втому, погані дороги, є тією ланкою, що об’єднує два світи: мир і війну.

Окрім мене, цього разу побували у військових Даніїл Середін та Володимир Буцій. Наш вантаж склав близько 800 кг, в нього ввійшли паски і смачний хліб, сир, масло, йогурти, ковбаса, м’ясо, консерви м’ясні, домашні консервації, чай, кава, різні смаколики (печиво, цукерки), свіжі овочі та фрукти, цукор та м’які подушки від дітей із ДНЗ №4. Особливу радість нашим оборонцям приносять листівки з щирими побажаннями, які, як найміцніша броня, захищають і гріють кожного солдата  — оборонця миру і спокою, воїна світла.

 

На фото: Подяки козятинським волонтерам від командира ОТГ Воловика ДУК ПС Олега Сірка та командира 54-ї бригади “Київська Русь” Нотара Катарашвілі

Коментарі (1)
  • Влад Лісовий

    Чому воюємо з московською імперією Для мене День Перемоги назавжди залишиться таким, яким запам'ятала його в далекому 1945-му. Я була тоді вже на Колимі. Як над нами, політичними, адміністрація табору знущалася, святкуючи той день! Сто п'ятдесят наших дівчат на честь перемоги вивели й розстріляли у розпадині гір. Ми побігли туди, як тільки все закінчилося. Бачу: лежить Лєночка, дівчина-красуня, ще жива. Глянула на мене , бідненька, своїми красивими великими очиськами: " Скажіть мамі, що мене вже нема. Слава Україні..." Схлипнула й затихла. - Ніна Омельчук, колишня розвідниця УПА.
Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up