«Ти більше не прийдеш до мене і не скажеш: мамцю моя, я біля тебе»

«Ти більше не прийдеш до мене і не скажеш: мамцю моя, я біля тебе»
  • У суботу, 18 червня, Козятин прощався з двома Героями: Олегом Ясінським і та Василем Пироговим.
  • Обоє загинули 13 червня біля села Мазанівка.
  • Василя Пирогова поховали у рідному селі, в Іванківцях. Олега Ясінського – на центральному кладовищі Козятина

Читайте також: Проклята війна перекреслила всі мрії Героя Олега Ясінського

Народився Василь Пирогов 6 вересня 1988 року у Іванківцях. В трирічному віці переїхав з батьками до Козятина. Навчався у школі № 5. Після школи вступив до нашого залізничного училища, де здобув професійно-технічну освіту з відзнакою за спеціальністю бригадир колії. В 2007 році був призваний на строкову військову службу. Демобілізувавшись, з 2009 року по 2019 рік працював на Козятинському м’ясокомбінаті

На початку квітня цього року вирішив захищати рідну землю і 5 квітня був призваний до військової частини 7339, де проходив службу на посаді головний сержант командир міномета 2-го мінометного взводу мінометної батареї. 13 червня 2022 року їхня батарея під населеним пунктом Мазанівка потрапила під ворожий артилерійський обстріл. Внаслідок чого Василь Пирогов отримав множинні осколкові поранення, які призвели до раптової смерті.

Біля будинку Героя України зібралося багато людей. Заупокійну молитву за загиблим воїном провів священик Православної церкви України Роман Масира.

Потім траурна процесія взяла курс до центральної площі міста. На площі зазвучала «Пливе кача» і багаточисельна Козятинська громада та побратими героїв Василя Пирогова та Олега Ясінського зустріли загиблих воїнів, ставши на коліна. На мітингу-реквіємі, який відкрила заступник директора міського будинку культури Лариса Ромасько, вона розповіла людям, які прийшли віддати шану та провести в останню дорогу Героїв України Василя Пирогова та Олега Ясінського, коротеньку біографію загиблих воїнів і передала слово священикам ПЦУ.

Після служби Божої слово мали міський голова Тетяна Єрмолаєва та командири козятинських воїнів. Вони відмітили, що Василь був взірцем військовослужбовця, гарним захисником українського народу, турботливим сином, люблячим батьком для своєї 9 річної донечки Даринки. Він був найкращим братом двох своїх сестер. Жив світлою надією для єдиної доньки Дарини, якій виповниться 10 років 25 червня.

Не менш зворушливо проводили в останній путь свого земляка мешканці Іванковець. Від «Горба» з зупинкою біля церкви вони зробили герою України живий коридор. Попереду траурної колони йши школярі Іванковецької школи та встеляли дорогу живими квітами.

На місці поховання ще раз отець Роман провів молитву по воїну. В ці хвилини навіть в очах побратимів воїна заблищали непрохані сльозини. Не можна було спокійно дивитися на маму героя. Обнявши гроб сина вона сказала: «Ти вже не прийдеш до мене і не скажеш: «Мамцю моя, я прийшов, я біля тебе». А у тебе було стільки мрій. Ти повернувся в рідні Іванківці навічно молодим і тобі завжди буде лише 33 роки. Спи спокійно, сину мій, ти повернувся в село, де народився».

Читайте також:

Проклята війна перекреслила всі мрії Героя Олега Ясінського

Він мріяв працювати в ДБР та все перекреслив підступний ворог. Репортаж з мітингу пам’яті Артура Турляка

«Її слова: «В мене все добре», як вони багато означали!» Мама розповіла про Вікторію Поліщук

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Facebook, TelegramInstagram та Viber.

Коментарі (43)
  • Tatiana Baginskaya

    Вічна пам'ять Героям.
  • Ганна Мусієнко

    Вічна Вам память,наші золоті,наші Герої.
  • Галина Борович

    Вічна пам'ять героям, співчуття рідним
  • Зоя Андрійковець

    Вічна пам'ять героям

keyboard_arrow_up