«В медицині в нього горіло серце. Відкрили меморіальну дошку в пам’ять про Євгена Гижу

«В медицині в нього горіло серце. Відкрили меморіальну дошку в пам’ять про Євгена Гижу
  • Торік ми втратили Євгена Гижу, фельдшера швидкої допомоги, що в перші дні повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини.
  • На фасаді будівлі, де він працював понад 30 років, відкрили меморіальну дошку.
  • Рідні, друзі та колеги ледь стримували сльози, згадуючи Євгена

У четвер, 8 червня Євгену Гижі мало б виповнитися 54 роки, якби його життя не забрала війна. Його знало чимало козятинчан, багатьох він витягнув з того світу, адже більше трьох десятків років Євген Гижа працював фельдшером швидкої допомоги. А коли росія почала повномасштабну війну, він долучився до лав територіальної оборони. Разом із побратимами Євген ніс службу на блокпосту у Махнівці. У середу, 23 березня 2022 року його серце зупинилося на бойовому посту.

— Про втрати завжди говорити боляче, а коли із життя йдуть дуже близькі та дорогі тобі люди, говорити боляче вдвічі, — каже Олена Мисюра, ведуча заходу. — Сьогодні на фасаді медичного закладу Козятинське відділення екстреної медичної допомоги з’явиться дошка нашому земляку, командиру першого взводу четвертої стрілецької роти ТРО військової частини 7339 міста Козятин Євгенію Гижі. Людина з великої літери, Герой, козятинський захисник та медик високого рівня. Людина слова, який так любив життя та людей навколо.

Відео дня

На відкриття меморіальної дошки прийшли дочка Ольга та син Богдан, друзі та колеги Євгена. Усі зібралися перед будівлею «швидкої допомоги». Пам’ятний мітинг відкрив Гімн України. Присутні співали його разом, а потім схиливши голови, пом’янули хвилиною мовчання усіх військових, які загинули на війні.

Право відкрити пам’ятну дошку надали командиру 173 батальйону 120 бригади Віктору Непийводі та дітям Євгена Гижі. Вони разом зняли жовто-блакитний стяг. По тому командир бригади передав прапор Ользі та Богдану.

Рідні, друзі та колеги Євгена поклали до пам’ятної дошки квіти і запалили лампадки.

Звершити чин освячення запросили митрофорного протоієрея отця Романа Масиру.

— Бог сотворив людину як плід любові своєї і надихнув цією любов'ю весь світ і тим самим віддав людині це почуття любові і дав серед всіх заповідей дві найсильніші: «Люби Бога свого всім серцем, всією душею, всім розумом, всім життям своїм» і «Люби ближнього як самого себе», — сказав Масира. — Із любові об’єднується двоє людей, утворюють сім’ю і будують майбутнє і ці почуття сьогодні нас привели до цього пам’ятного знаку для того, щоб згадати Євгена у цей день, помолитися за спокій його душі і вшанувати його великий крок, який він вчинив, коли, пожертвував своїм життям, своїм здоров’ям, своїми силами, які він мав, задля того, щоб захистити свою країну, захистити кожного з нас. І ці перші кроки стали переломними моментами для нашого майбутнього, бо сьогодні ми можемо далі продовжувати його святу справу, захищаючи свою країну.

До слова запросили Ларису Лукащук, завідуючу Козятинським відділенням екстреної медичної допомоги. Пліч-о-пліч вона пропрацювала із Євгеном Гижею багато років. Каже, завжди дивувалася, як у нього на все вистачало часу, бо він був усюди — і квіти садив, як була потреба, і ремонти робив, і в медицині завжди був перший.

— Кожна людина нам дається для того, щоб ми щось для себе взяли. Я дивилася на нього і зрозуміла, що в житті потрібно займатися тим, від чого горить серце. Медициною у нього горіло серце, тому в нього виходило в медицині все. Я пам’ятаю коли він приїжджав з виклику, важкий виклик, реанімація, заходив Женя, але це була тільки оболонка Жені, тому що він всього себе і всю енергію залишав там, з пацієнтом і ми всі, хто з ним працювали, знаємо, що так було завжди. Щиро дякую вам, Женя, за цю науку. Дуже шкода, що так рано пішов, — крізь сльози сказала Лариса Лукащук.

— Ми пропрацювали з ним довго, були в будь-яких ситуаціях, розуміли один одного, що б не сталося, — каже Борис Козяревич, водій «швидкої». — Він був гуморист, вмів підняти настрій. Шкода що ми втратили таку людину. Дякую всім, хто зібрався увіковічнити пам’ять нашого друга.

— Сьогодні в кожного є одна думка — дуже шкода, що ми не збиралися вітати Женю живим з його Днем народження, — сказала Інна Браславська, директорка Хмільницької станції екстреної медичної допомоги. — Але видно Господь так вирішив, що ця людина виконала всю свою місію на цій землі. Він був дуже активний, ініціативний, завжди мав на все свою думку. Кожну хвилинку він проживав це життя. Він завжди був всюди і кругом і ключове слово для нього було «треба». 

Зі сльозами на очах говорила і Юлія Радогощина, директорка Центру первинної медико-санітарної допомоги.

— Женя був справжній медик, справжній батько, справжній син, — сказала Радогощина. — Це був справжній воїн, справжній захисник. Людина щира, відкрита. Це людина-підтримка, людина-захист. Я впевнена, що нам всім його дуже не вистачає. Де він знаходив той час для всіх, я просто не знаю. Гірка втрата. Я пишаюся, що в моєму житті була така людина. Він став на наш захист. Він був на тому блокпосту цілодобово. Ви прекрасно знаєте, чому так сталося. Тому що людина практично не спала, повністю себе віддавала. І так як із викликів приїжджала тільки його оболонка, так мабуть і там було. Він будував взірцевий блокпост і мені дуже шкода, що він себе не вберіг. Пом’яніть його.

Знала Євгена особисто і волонтерка, депутатка обласної ради Ірина Колесник. Для неї та її родини смерть Євгена Гижі стала болючою втратою.

— Я дякую йому за, те що він був у нашому житті, за те, що він вчив мене життєвої мудрості, постійно мене десь в чомусь зупиняв і навчав, — сказала крізь сльози Ірина. — Я дякую йому за все, що він зробив. Це людина, яка була з великим серцем. Його серце було з медициною, але останнім часом його душа була з військовими.

Наостанок виступив Анатолій Пірникоза, директор Вінницького обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

— Ми не були друзями, ми спілкувались тільки по роботі, по виробничій необхідності, але мені чудово відомо, що ваш колега був учасником Революції Гідності, брав активну участь, допомагаючи людям, які були на Майдані і з тих пір він завжди підставляв своє плече, — сказав очільник Вінницького обласного центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.

Анатолій Пірникоза подякував рідним за те, що підтримували Євгена, а колективу — за те що його розуміли.

 

Читайте також:

Минає восьмий рік, як ми втратили Героя-пожежника Євгена Шевчука з Козятина

Пам'ятаємо. Сьогодні 4-річниця з дня загибелі нашого Героя Максима Олексюка

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.

Коментарі (5)
  • Алина Середюк

    Вічна пам'ять, царство небесне 🕯️
  • Оксана Подручная

    Вічна пам'ять.
  • Ольга Голуб

    Дуже шкода,Женя був доброю і порядною людиною.
  • Олена Черній

    Вічна пам'ять

keyboard_arrow_up