Він мріяв працювати в ДБР та все перекреслив підступний ворог. Репортаж з мітингу пам’яті Артура Турляка

• У неділю, 29 травня на площі нашого міста проводжали в останню земну дорогу Героя Артура Турляка. Загинув він від ракетного удару в Запорізькій області.
• За словами  друзів Артура, всього на місці дислокації загинуло 27 чоловік, з яких 9 спецпризначенців були вінницькими КОРДівцями, а серед них і Артур.

Спочатку з вінницькими кордівцями прощалися в обласному центрі. Мітинг реквієм на площі нашого міста був призначений на 13.30. Але церемонія прощання у Вінниці затягнулася. У назначений в Козятині час траурна колона тільки вирушила з Вінниці. Міський голова Тетяна Єрмолаєва дала вказівку своїм підлеглим, щоб вони повідомили в соцмережах,що прощання з Артуром відбудеться на годину пізніше. Враховуючи те, що нашого земляка ще мають на хвилин 20 привезти до батьківського дому, плюс ще півгодини.







Біля дому Артура сусіди героя влаштували своєму земляку живий коридор. Коли автівка з тілом КОРДівця зробила перед його будинком останній поворот, сусіди опустилися на коліна. Людей біля будинку героя було багато. Хтось мав бажання їхати на площу. Тільки через відсутність транспорту не у всіх була можливість. Всього не передбачиш, а сусіди – молодці.

— Живий коридор Артуру, як і сам герой України останеться в нашій пам’яті на всі роки. — каже сусідка Євгенія. А ми запитали у неї яким був Артур? 

— Це був добрий син, хороший чоловік, добрий батько, чудовий сусід і винятково показовий зять. Ми його знали маленьким, ми його знали, коли він став сім’янином. Про такі сім’ї, як у них, можна писати книжки. У нього було багато планів. Мріяв працювати в ДБР (Державне бюро розслідувань).Саме для того він пішов вчитися до академії. Матері у всьому допомагав. Дружину і доньку, як то кажуть, на руках носив, — розповіла сусідка Євгенія.

Побувши в батьківському домі хвилин 15, траурна процесія взяла курс на площу.

На площі зазвучала «Пливе кача» і всі, хто прийшов провести героя КОРДівця, опустилися на коліна. Мітинг реквієм відкрила заступник директора міського будинку культури Лариса Ромасько. Вона зупинилася на коротенькій біографії героя.

— Народився Артур 1 січня 1993 року в місті Козятині. Після закінчення навчання у ліцеї-школі вступив до Козятинського залізничного училища, де здобув професію оглядач-ремонтник вагонів. Потім був призваний на дійсну військову службу. Після демобілізації три роки служив рятівником МНС. Потім переїхав до обласного центру і вступив до реформованої поліції на посаду поліцейського і був зарахований на конкурсній основі до загону спецпризначення КОРД. Корд — це елітний підрозділ, який швидко реагує на будь-які екстремальні виклики мирних буднів. А ще КОРДівці першими пішли на передову.

Коли почалася війна, старший лейтенант Турляк інспектор 4-го взводу 1-ї роти пішов на передову.

22 травня вірний присязі захисту Батьківщини потрапив під авіаудар в Запорізькій області  і загинув. В Артура залишились батьки, брат, дружина і маленька донечка Каріна, якій лише 6 років, —  сказала ведуча прощального мітингу і передала слово священикам Православної церкви України

Заупокійну молитву провели настоятель храму святого Іллі отець Роман, настоятель храму Покрови пресвятої Богородиці отець Василь, отець Валерій з Залізничного та отець Микола з Кордишівки.

Після служби Божої до слова запросили міського голову Тетяну Єрмолаєву та побратима Артура. Міський голова розповіла, що під ворожий обстріл потрапила еліта української поліції подякувала батькам за сина і всім тим багатьом присутнім, які прийшли провести героя в останню путь.

Побратим мав на меті багато чого сказати але комок в горлі не дали цього зробити навіть чоловіку, який бачив на війні все. Сказав, що Артур справжній чоловік і справжній друг, і він був взірцем підрозділу КОРД.







На площі знов заграла «Пливе кача» і побратими козятинського КОРДівця підняли свого друга на плечі та взяли курс до алеї Слави.

На міському кладовищі ще одну заупокійну молитву за загиблим воїном провів отець Василь Влізло. В знак шани під час погребіння Героя,  прогримів салют від почесної варти Козятинської поліції.

Ми хотіли знайти когось із однокласників Артура, але в такій кількості людей не змогли цього зробити. Від однієї з груп друзів КОРДівця ми дізналися, що всіх їх загинуло 27 і 9 з них були вінницькими поліцейськими. 

— По чоловічому з українськими КОРДівцями ворог справитись не міг. Він це зробив через корегувальника вогню забороненими для ведення війни снарядами. Вічна пам’ять йому, —  сказали друзі загиблого воїна. 









З усього, що ми почули на прощальному мітингу, він горою стояв за батьків, сім’ю, горою стояв за український народ. В знак шани і пам’яті земляки на могилу героя поклали гору живих квітів. Вічна пам’ять, спи, захисник України, спокійно.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.