Керівник культури таки мала рацію

Про конфлікт, який відбувся між ветеранами Козятинської спілки війни та праці з керівником міської культури Світланою Рибінською наша газета вже повідомляла. Стався він через те, що в офісі ветеранської організації на стенді висів портрет маршала Радянського Союзу Георгія Жукова. Виявляється для одних — це маршал перемоги в Другій світовій війні. Для інших — це жорстокий полководець, який не рахувався з втратами. Перемагав не в тактичному бою, а коли мав значну перевагу в живій силі і техніці.

Культ Жукова довгий час був не що іншим, як пропаганда ЦК КПРС про велич російських військових начальників.

Називати Георгія Жукова «маршалом Перемоги» не просто некоректно, а й безпідставно. Він, як в своїх спогадах підкреслювали окремі фронтовики Другої світової, здобував не лише перемоги, а й мав нищівні поразки, що нерідко підтверджується в публікаціях істориків, які раніше не мали можливості писати правду. Міф про Жукова як «маршала Перемоги» почали творити за часів Генсека Брежнєва. Тоді в 1969 році у світ вийшла публікації маршала «Спогади і Роздуми». Апогею культ Жукова досяг після його смерті, а у 1994 році був заснований військовий орден Жукова. Крім того в 1995 році, до 50-річчя перемоги над нацизмом вийшла з його іменем ювілейна монета. В наступному році біля Красної площі спорудили бронзову кінну скульптуру з вершником, що зображала Жукова під час Параду перемоги. Слід сказати, що в союзні часи, офіційна військова історія СРСР була філіалом ідеологічного відділу ЦК КПРС. Тому й не дивно, що вона була пошита з військово-патріотичної міфології. Про Другу світову війну писали не історики, а літературознавці, які публікували те, що їм накажуть. Як правило на гора видавалася совкова література міністерства оборони, яка часто не співпадала з розповідями учасників бойових дій.

Георгій Жуков як воєначальник і людина — постать вкрай складна і неоднозначна. З одного боку, незважаючи на недостатність загальної та військової освіти.(Середня освіта та кавалерійські курси командирів) і невисокий рівень особистої культури, він мав хист до військової справи, визначався сильною волею, жорстким, безкомпромісним характером, умінням цілеспрямовано йти до мети. З другого боку, його характеризують безжальним до своїх підлеглих. Його важко було звинуватити у боягузстві — він часто бував на передовій, де іноді власноруч «наводив порядок». Водночас він не рахувався з втратами, не беріг солдатські життя, але завдяки їм потрапив до храму радянських полководців і воєначальників періоду Другої світової війни як «зірка першої величини». Поряд із провалами і нищівними поразками йому належать і заслуги в успішних операціях Червоної армії. Проте, цей успіх часто досягався не за рахунок високого рівня воєнного мистецтва, а багатократної переваги у силах і засобах.

Він далеко не у всьому був сильною та чесною людиною. На початку кар’єрного росту судячи, з «Вікіпедії» він в своїй автобіографії подав себе вихідцем з бідної сім’ї, хоча в його батьків було велике господарство. Не байдужим «маршал Перемоги» був до роскоші. З гітлерівської Німеччини він для себе любимого привіз 7 вагонів коштовностей, від меблів до килимів. Коли за поданням Лаврентія Берії виринула «Трофейна справа» на Жукова, «маршал перемоги» визнав, що привіз коштовності для себе. А в тому, що нікого не попередив — глибоко розкаюється. На що йому закинули — «як був ти кушніром, так кушніром й залишився».

Не позбавлений він був комплексу «Наполеона». Любив чиїсь здобутки приписувати собі.

Розповідей про Жукова є багато. Хто він — військовий геній чи «кривавий м’ясник», який під святкові дати звільняв міста, незважаючи на втрати.Тільки коли усвідомлюєш за що він отримав свої першу і останню нагороду, приходиш до висновку, що його підлеглі мали рацію, коли при появі у війську Жукова його називали «катафалк», «людоїд» чи «м’ясник». Перший орден він отримав у 1922 році за придушення тамбовського, селянського повстання. Останню нагороду він отримав 1956 році за криваву розправу антикомуністичного повстання в Угорщині. Тож скоріше він не «маршал перемоги», а «кривавий м’ясник»

Так що керівник культури мала рацію

Коментарі (0)
Не буде на наших дорогах безпечних переходів, поки мажори управляють кермом

Листаючи сторінки фейсбука наткнувся на пост мешканця Махнівки під заголовком «Шановна громадо, вітаю вас із перемогою!...

Про конфлікт, який відбувся між ветеранами Козятинської спілки війни та праці з керівником міської культури Світланою Рибінською...

Випускники 10-В класу школи №1 міста Козятина вже 46 років, як  відсвяткували випускний вечір. За цей час декілька...

Місто Козятин має великі проблеми з якістю питної води. Це питання на порядку денному перед виборами. От тільки, вигравши...

Новини за сьогодні

Новини Козятина за сьогодні

keyboard_arrow_up