Коли почалася війна, Козятин виглядав, як сіре аморфне болото. У співвідношенні до кількості людей, які долучились до Майдану, можна сказати, що це одиниці. Але ці одиниці вагомі і знакові. Для прикладу — фельдшер Драмарецький, який від першого до останнього дня рятував людей десятками, а то й сотнями на Майдані.
Події початку АТО показали патріотичних, націоналістичних, громадянських людей, не залежно від національного походження. Їх не одна сотня на сьогодні, кількість добігає до тисячі осіб, що влилися в Збройні сили України. Багато з них жертовно лягли на полі битви, навіть вмираючи, не випустили автомат з рук. У магазині їх автомата не було патрона, не було і жодної невикористаної гранати. Їхня мужність та військова честь є взірцем для підростаючого покоління, тобто учнів, студентів, досвідчених солдатів ЗСУ — для всіх.
Шляхом невеличкого не заангажованого опитування серед учнів шкіл міста та студентів залізничного училища, виявилось, що якась частина підростаючого покоління тільки приблизно називає кількість полеглих на війні з Козятинщини, а їх прізвища, звідки родом, де похований, назвати не можуть. Про обставини смерті в АТО наших краян, вони взагалі мало чого знають і не орієнтуються. За загиблого залізничника на пожежі під Києвом нічого не чули і не знають. А те, що молодий хлопець, солдат, контрактник підірвався на міні і отримав тяжкі каліцтва і зараз перебуває в госпіталі — також. Скорботно.
На питання, “Що б ви хотіли розповісти, або взнати?”, всі розповідали про якісь свої внутрішні, сімейні або особисті питання. І жодних емоцій і натяків на події в Калинівці. Жодного разу не проявили ініціативи: чи розповісти, чи запитати…
То кого ж ми виховуємо в школах? Інертних, необізнаних, замкнутих на собі підлітків?
Переконана, що великий відсоток дітей живе по іншому. Але який це відсоток? 10-20-30-40? Ми не знаємо, бо таких на опитуванні ми не зустріли.
Печально й інше. Учителі, щоб не створити собі конфлікт і дискомфорт на роботі, не хочуть коментувати і давати інтерв’ю. (Можливо, через боязнь подальшого переслідування дирекцією школи або управлінням освіти. Бо ж усім їм відомо, що наш юрист-мер міста в правовому відношенню до громади проявляє повний правовий нігілізм, що притаманний фашистській ідеології и ”единоначалию”.)
Отож, назріла необхідність проведення лекцій як вчителям, так і підростаючому поколінню на тему: “Що таке толерантність і як може вижити нація з непросвідченою молоддю?”
