26 січня 2017 році у №4 у публікації “Працювати — працюй, а зарплатня — як вийде” (Ссылка на источник: https://kazatin.com/Groshi/pratsyuvati--pratsyuy-a-zarplata--yak-viyde-10580227.html ) йшла мова про те, що працівники безименського ПРАТ не отримують зарплатні. Головний бухгалтео заперечила даний факт газеті. А сільський голова порадив незадоволеним звертатися в прокуратуру...
Ми любимо всі кивати на владу вищих рівнів мов “керівництво не таке, закони не долугі, держава не дбає, тому ми бідні та принижені”. Часто зневірюємось, опускаємо руки навіть у простих ситуаціях.
Такою суспільною апатією громади дуже полюбляють користуватися державні мужі місцевої влади. Навчившись покривати свою бездіяльність наданими та делегованими повноваженнями.
Стверджую, що все знає сільський голова Безименської територіальної громади Микола Корнійчук. І про низьку зарплатню, і про низький відсоток за орендовані паї, які знаходяться в оренді ПРАТ “Зернопродукт”. Але просто по-прокурорськи порадив виробникам матеріальних благ звертатися до прокуратури. Зрозуміло, що ситий голодному не товариш. Але пан Корнійчук прихватив собі земельки ласий шмат та і обробляють йому місцеві фермери в знак подяки. За посаду сільського голови, що має. Отже про проблеми місцевих жителів судить з небес.
Посада сільського голови все-таки надає право врегулювати дане питання з керівництвом Зернопродукту. Для цього у голови є певні важелі. А може йому заважає членство в аграрній партії? Адже її районний керівник також набиває власні кишені, крадучи зарплату у своїх механізаторів та не сплачує податки державі. А ще відбирає землі у фронтовиків. Перебуваючи на державній службі, продовжує керувати своїм фермерським господарством у Марківцях. Щодня проводить там виробничі наради під час проведення технологічних процесів. А зарплату та премії отримує з бюджету. При цьому не забуває підкормити правоохоронців, щоб не заважали красти
Не далеко від них втік ще один член аграрної партії Барчук, якому голова Корнійчук допоміг декілька разів перепродати господарство та славно нажитись. Вірус передається миттєво та вразив ще одного аграрника — Дроздовича, який також розвалив одне з кращих сільгосппідприємств району та перепродав. При цьому не забув і левову частину залишити для діток — землі, майно, кафе, магазини, заводи, ставки. Зараз пан Дроздович витирає павуки у провладних кабінетах — звісно, хочеться “похапати” з державного корита, може штовхнуть на якусь посаду.
Місцеві барони давно засвоїли фразу: “Щоб барони краще жили, потрібно щоб колгоспники гарно працювали, та нічого не отримували”. Пан Корнійчук міг назвати суму зарплати головного бухгалтера зятів В Барчука, але це конфідеційно. Нехай робітники звертаються до прокуратури та суду?
Та виникає запитання: для чого така місцева влада, при якій неможливо вирішувати життєво важливі та прості проблеми??? А може ми дійсно чомусь не можемо вирішувати проблеми? Може боїмось помсти можновладців? Тоді потрібно оби
