Про луг, який мешканці села Козятин мали як пасовисько, і виорав його орендар, наша газета розповідала. Після другої нашої публікації розгорілися пристрасті. Почалося все із дзвінка дружини орендаря-депутата. Жінка обурювалась, що написали про кількість автівок у власності родини. На це повідомляємо, що інформація не секретна. Вона відображена в декларації, яка оприлюднена в інтернеті.
Наступною реакцією був візит у редакцію АТОвців Жарука та Піралова. Якщо останній ввічливо хотів показати документи на землю, то Жарук почав з “розборок” і погроз. Третім з’явився чоловік в темних окулярах, за словами також АТОвець, який не хотів представлятися, тільки шукав чийогось рота, кому “скормити” газету RIA. Його ганебній поведінці неможливо дати оцінку. Виглядало це як наїзд тітушок.
У цей момент в редакцію газети “RIA-Козятин завітав директор агрофірми “Вікторія грей” Марк Кирилюк (орендар-депутат). Він завбачливо повідомив, що до візиту атовців не має відношення, але його також цікавить публікація “Пасовисько розорав депутат” в №22. Як виявилось в ході напруженої дискусії, саме він згадану в газеті земельну ділянку орендує у АТОшників.
Марк Іванович вважає, що автор статті провів необ’єктивне журналістське розслідування. Йому важко погодитись з позицією автора. А пані бухгалтерка, що прибула з ним, була на стільки ображена, що вимагала вибачень, адже її роботодавець меценат з великої літери.
Вважаємо, що газету не можна звинувачувати в якійсь упередженості чи необ’єктивності.
Що зорали луг, на якому паслася худоба, правда. Що під час сільськогосподарських робіт звалили футбольні ворота малечі — також правда. Те, що з 18 га, які обробляє агрофірма, 2 гектари окраїни лугу, як жест доброї волі, не засівали, а залишили мешканцям села під пасовисько, газета повідомляла.
Похвально, що Марк Кирилюк, окрім підприємницької діяльності займається ще й меценатством і всебічно допомагає АТОвцям.
Шкода, що люди, які дивилися смерті в обличчя, в редакції з’ясовують, хто для них ворог тут, а хто друг. Не для того вони воювали. Наше видання тільки те і робить, що підтримує атовців і обстоює їх інтереси. Якщо одному з прибулих не зрозуміло, як публікаціями відстоюються ветерани, то йому клепки не додаси. Але помірковані люди все розуміють.
Мешканцям села Козятин хочемо пояснити, що проблема, яка виникла у них з пасовищем, — не вина агрофірми “Вікторія грей”, не вина АТОвців, яким наділили там землю і вони віддали її в оренду, щоб мати копійку. У всьому вина сільського голови Тетяни Катеризюк, яка проявила халатність і не оформила завчасно належним чином луг за межами села, як пасовисько для людських корів. Відповідну процедуру зробили майже всі голови сільських рад. Не оформлені документально, такі землі перейшли до обласного землерозпорядника. А ті в свою чергу розподілили його між людьми, які і віддали орендарю
Сумні прогнози
Влад Повх
Вказана земля використовується як пасовище сотню років, від покоління в покоління, навіть під час окупації німцями в період Другої світової. Отож не припиняло своє існування як пасовище, рятуючи людей.
Селяни, що випасали худобу, кури, гуси, качки, коні, телята, починаючи з 2014 року, з доходів вдягали наших солдатів України. Купляли броники, ківларові каски, банками передавали сало, м’ясо — все, що тоді було вкрай важливо солдатам на фронті. І все це в тому числі, завдячуючи пасовищу та селянській праці.
Тепер за фактом: тоді солдати, а тепер ветерани “взули” селян. Відібрали пасовище. Я вважаю, що влада спеціально стравлює людей з ветеранами АТО, оскільки більшість пасовищ роздали колишнім воякам Армії України. Саме їм і нікому іншому. Сотні корів пішли під ніж. Люди кидають села через неможливість селянським ремеслом прогодувати та вдягнути родину. Так знищуються села. За моїм прогнозом, села району полишать в два-три роки не менше як на 18 тисяч населення. Поселяться вони у великих містах, а Козятин в це число аж ніяк не потрапляють. Мало того, це молоді родини з дітьми. У районі залишаються лише пенсіонери які за пенсію ледь-ледь зводять кінці з кінцями. Так зникає сільський уклад та Українська нація.
