Вода: як воно є в Козятині

Я пережив шок навіть в тих місцях, в яких не сподівався. Перебуваючи у відрядженнях в різних країнах шенген-зони, дякуючи гостинності людей, було де переночувати і як реалізувати право на гігієну. Коли мені сповістили, що одні із закордонних друзів приїдуть до мене, я само собою зрадів: покажу їм, як мінімум українську гостинність, історичний Бердичів, вінницький фонтан, бандерівську патріотичність, могили полеглих в АТО хлопців. На тиждень, це доволі потужна програма. Моя волонтерська “Айдарівська” машина опель-комбо у гостей викликала жах. А найбільшим розчаруванням було, коли перед вечерею у нашому помешканні я по селянській щедрості запросив гостей мити руки і сідати до столу. Вони (а це поважного віку  люди із встановленими можливостями та переконаннями) відкрили краник над мийником… Їх крик мене перелякав та пригнітив. Лише після питання я зрозумів суть: “Влад, це точно вода, якою можна мити руки? Чи ти нас розігруєш?” Запах води з крана їх шокував до істерики. Гості відмовились їсти, пити, вмиватися. Я так і не переконав їх, що воду для харчування я купую окремо. Брехав, що обличчя мию цією водою. Я їх не переконав. Ми пішли в магазин придбали бутильовану. Гості у продавця на воду витребували сертифікати, я не вмішувався, лишень просив тихо: “Ну покажіть щось, щоб повірили, що цю воду можливо пити, готувати їжу, мити руки і тіло”.

Пізніше ми перебували в Бердичеві в помешканні спільних колег. Там, виявляється, все не так, як в Козятині. Перед прощанням на митніці, запитав про їх враження від України. Вони на повному серйозі пропонували емігрувати і полишити Козятин із достатньо вагомої причини: в квартири поступає вонюча вода, якою не поять худобу в Франції. Про людей — взагалі мови нема.

Після завершення епопеї з гостями в Козятині, відбувся шмон по структурах комерції, що реалізовують воду на розлив. Фінал: вода подорожчала на 37 відсотків. Тому, коли депутат запропонував газеті “RIA-Козятин” взяти участь у рейді по дитячих установах Козятина, аби вияснити та оприлюднити, що вживають наші діти в яслях, садочках і школах, я визвався на журналістське завдання з радістю.

Хочу засвідчити, що персонал був щирим і відвертим, без лукавства та фальші показував і розказував, якою ж водою користуються діти та використовують для приготування їм їжі. У садочку воду беруть з кранів по процедурі. Іншого варіанту не передбачено. Добросовісно кип’ятять, після чого використовують дітям на кухні та побуті. Саме так, як цього вимагає посадова інструкція. Їх перевіряють. Фільтри механічної обробки міняються регулярно. Але сам персонал цією водою не користується. Вони приносять для себе, для чаю, воду з інших джерел, що зафіксувала наша фотокамера. Крапка. Цим все проголошено: якою водою харчують дітей. Персонал не вживає воду, яку дають дітям. Бо вважає, що замало смакової та харчової цінності? Але її дають дітям, так як цього з них вимагає посадова інструкція...