Яким я бачу своє місто

Нещодавно наш актив “Громадянської позиції” відвідав місто Хмельницький (про це більш детально  у публікації про зустріч з Анатолієм Гриценком Зустріч з лідером “Громадянської позиції” ). Саме місто приємно вразило, не зважаючи на мряку і холодний вітер того дня. Хочу поділитися з Вами, шановні читачі, позитивом.

Відчувалося, що там є господар і навіть заздриш мешканцям Хмельницького. По-перше, таксі приїздить швидко і тобі повідомляють номер машини і її колір. Таксисти — дуже приємні співрозмовники і гіди. Питання з безпритульними тваринами тут вирішене на відмінно — не помітили жодної. Дороги від залізничного вокзалу до конференц-залу, де проходила зустріч, в ідеальному стані. Скрізь, до речі, стоять такі, як і у нас в центрі міста, сміттєві баки. Але на вулицях чисто, не побачиш нагромаджень кульків з непотребом біля магазинів.

На зупинках громадського транспорту немає скупчень людей — автобуси ходять часто. У вечірню пору на вулиці, як вдень. Усе освітлене так, що їхати звідти не хочеться!

Ми живемо з ВАМИ також у прекрасному місті. Я дуже люблю його, і звичайно ж, хочу, щоб Козятин ставав все краще і краще. Щоб вечорами він висвітлювався численними ліхтарями, і в його прикрасу вкладалася дизайнерська фантазія. На всіх площах і в сквериках, перед кожною солідною будівлею, щоб били чудові фонтани з музикою, один кращий за інший. Щоб протягом усього дня наповнювали місто відповідним настроєм. Удень це будуть веселі, життєрадісні мелодії, а ввечері — спокійні і романтичні. Я уявляю собі наше місто потопаючим у квітах і деревах. Щоб мешканці і гості міста у вихідні і святкові дні гуляли по доріжках скверів і парків, слухали спів птахів, дихали свіжим повітрям. І все це в межах міста! Щоб насаджували багато квітів, аби відчувалося почуття радості та натхнення, що в свою чергу буде сприяти процвітанню нашого міста. Адже радісні люди дарують радість всьому навколо.

Я мрію, що настане час і не буде перешкод з боку міської влади для відкриття притулку для безпритульних тварин. Настане час і мешканці району ПРБ не будуть потопати в болоті і смітті. Я вірю, що згодом у наше місто будуть повертатися з далекого закордону його мешканці, а молодь буде залишатися працювати тут і розбудовувати маленьку батьківщину.

Ось таким я уявляю свій рідний Козятин. Сподіваюся, що всі ці зміни відбудуться в недалекому майбутньому і я встигну докласти до цього свої зусилля, зробити свій внесок у розвиток і процвітання нашого міста.

 

Коментарі (0)

Ще не стих відгомін ганебного протистояння на всю Україну і зарубіжжя колективу дитячого садочка №6 на чолі з директоркою-депутатом...

Про луг, який мешканці села Козятин мали як пасовисько, і виорав його орендар, наша газета розповідала. Після другої нашої...

Чим довше ми дивимося вперед, з надією на світле майбутнє, в Україні реалізовується на всю повне правове невігластво. Маючи...

Місту потрібен притулок для собак

Однак влада і “тваринна” організація “Хатіко” цього не розуміють Другим питанням порядку денного...

Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up