13 січня - Щедрий вечір та свято Маланки

За тиждень після коляди, напередодні Нового року (за старим стилем), — Щедрий вечір. Це — залишок стародавнього, імовірно, дохристиянського звичаю. За християнським календарем — це день преподобної Меланії. У народній традиції обидва свята об'єднались, і тепер маємо Щедрий вечір, або свято Меланки.

13 січня - Щедрий вечір та свято Маланки

Внаслідок розбіжності, яка існує між  Григоріанським (світським) та Юліанським (церковним православним) календарем, українці святкують Новий рік двічі в році: офіційне святкування Нового року припадає на 1 січня, а 14 січня, яке залишилося в народній традиції важливою складовою прадавнього календарного обрядового циклу українців, сьогодні носить назву Старого нового року.

У надвечір'я Нового року (тепер — 13 січня) у церквах відбуваються урочисті Богослужіння на закінчення Старого року, щоб наприкінці року подякувати Богові за вже отримані ласки і попросити нових на наступний рік. Як і на Святвечір, цього дня готують святкову вечерю, яку в народі величають Щедрою. На відміну від Святого вечора під час Щедрої вечері накривають багатий стіл, де переважають м'ясні страви. У деяких селах Вінниччини, навіть кров'янки, які є традиційною новорічною стравою, називають “маланками”. Удруге протягом зимових святок готують кутю. Випікають і спеціальні хліби “Маланку” та “Василя”

Як тільки жінка замішувала діжу для випікання обрядового новорічного хліба, не миючи рук від тіста, вона йшла разом з чоловіком лякати дерева, котрі погано родять. Чоловік ніс сокиру, або палицю, жінка перевесла, зроблені із дідуха (соломи, що лежала на долівці від Святого вечора).

У народі вірили, що після таких процедур дерево злякається і обов'язково дасть гарний урожай. Адже на Маланки, особливо в новорічну ніч, рослини розуміють людську мову, а тварини навіть самі розмовляють по-людському. До речі, тварини в цю ніч могли поскаржитися Богові на господарів, якщо ті погано з ними обходяться. Тому в цей день худобу доглядають дуже ретельно, добре годують, чистять, пестять.

А ще на Маланки господині ретельно чепурять, підбілюють піч, адже в ніч напередодні Нового року вона танцює.

З настанням сутінок по селу ходили ватаги щедрувальників у карнавальних костюмах з музиками. Серед гуртів переважали парубочі громади ряджених, окремо ходили і гурти дівчат.

Серед ряджених найчастіше зустрічаються образи Маланки, Василя, кози, діда з бабою, циган, ведмедя, журавля, кота... Маланкою був парубок в латаній спідниці, старій хустці, брови і очі підведені сажею, обличчя вибілене крейдою, щічки та вуста фарбовані червоним буряком або калиною. У руках Маланка носила куделю. Вона дуже полюбляла цілуватися зі всіма, хто підвернеться, при цьому обмурзувала їх своєю "косметикою".

Козою був парубок у вивернутому вовною догори кожусі, роги робили з рогатини, до якої прикріплювали дві дощечки (рот), і пасмо прядива (бороду), рот відкривався і ляскаючи закривався, що лякало дітей. Між рогами чіпляли дзвоника, ззаду – хвіст з віника. Ведмедями одягалися найсильніші парубки, які гарно вміють боротися. Їх костюми складали вивернуті хутром догори кожухи, до ніг прив’язували жмути соломи, сіна, або овечі шкури, зі шкур виготовляли і маски. Журавлем був парубок на ходулях, або з довгою шиєю, яку робили з жердини.

Підійшовши до вікна, ряджені в пісенній формі просили у господарів дозволу щедрувати.

До хати щедрувальники заходили, лише отримавши дозвіл господарів. У хаті спочатку виконувались величальні щедрівки для кожного члена сім'ї, потім співали пісень про Маланку.

У цей час у сінцях починала мекати та тупотіти коза. Щедрувальники просили господарів впустити і її до хати погрітися, вона он в ніжки змерзла і в ріжки змерзла. Господарі спочатку відмовлялися, придумуючи різноманітні причини, що коза долівку попсує, вазони поїсть, дітей полякає. Ввійшовши до хати, коза спочатку лякала присутніх, намагаючись їх буцнути рогами, а потім під спів щедрувальників відтворювала в танці те, про що співалося в щедрівці. Усе закінчувалося тим, що приходили стрільці або хлопці-молодці і вдарили (встрелили) козу в правеє вушко, в саме сердушко, або ж під ліву чи праву ногу, коза впала, ноги задрала, або ж впала та й нежива стала. Одним словом, коза помирала.

Очевидно смерть кози - символізувала зимову смерть рослинності, ниви. Проте в ритуалі головне було не смерть кози, а її оживляння. Усі присутні в хаті, а також щедрувальники намагалися оживити козу, розсмішивши її. Для цього всі засоби були добрими, лиш би коза засміялася, почала пручатися, подала ознаки життя. Її "лікував" "лікар", коментуючи при цьому свої дії так, що всі в хаті сміялися, турчали козі у вуха, рахували зуби, щоб переконатись стара чи молода, був і крайній (сороміцький) метод - пробували "перевірити, чи коза доїться". Оскільки за народними традиціями козою перевдягались парубки, це, як правило, приводило козу до тями, вона пручалася, видиралася, подавала ознаки життя.

Оживання кози знаменувало собою оживання навесні ниви, садів, пасовищ, природи взагалі. Сміх носив магічне значення - відганяв злі сили, крім того вірили, якщо сміятися в новорічну ніч, то і весь рік пройде зі сміхом, весело і щасливо. На закінчення щедрувальники проголошували вірші з побажаннями щастя, добра в новому році і просили винагороди, для Кози, Маланки або інших ряджених персонажів. “Дайте грошей, дзвоника полатати, щоб було чим калатати”, “дайте козі на сіно”, “Маланці на фартух”, “дідові на тютюн”.

Господарі замість грошей або ласощів пропонували Козі сіна, соломи, вівса, бурячків, на що щедрувальники відповідали, що їхня коза цього не їсть, вона полюбляє свіжі паляниці, пироги, а також чарочку і шкварочку, шинку й ковбасу. Почувши про гостинці до хати ввалювалися “цигани” з “ведмедем” і починали гадати, танцювати, пропонували підкувати коней, або когось із хатніх, господарі на допомогу кликали стражників, які також були серед ряджених і ті випроводжали з хати гамірних гостей, за що отримували винагороду від господарів.

Проаналізуємо іншу головну особу – Маланку. Дослідники української новорічної обрядовості вважають, що християнська свята Меланія, день пам’яті котрої відмічався в останній день року, замінила більш давній образ богині Макоші (Мокош).

Богиня Мокош увійшла до пантеону найважливіших язичницьких богів Київської Русі, ідоли яких Володимир встановив на горі. Вона була покровителькою жінок, допомагала породіллям під час пологів, сприяла в жіночих справах - особливо прядінні. Вважалася також богинею дощу, сестрою Сонця.

Наявністю справжньої і підмінної Маланки можна пояснити двояку її характеристику. У одних щедрівках Маланка змальовується як гарна господиня, що допомагає своєму чоловіку, в інших же навпаки – вона невміла ледащиця. У одних ватагах, це підмальований хлопець у дірявому жіночому одязі, в інших - красуня матір, що має кілька діток, щаслива у шлюбі, до того ж, з пишною статурою. Парубок – уособлення Маланки підмінної, жінка-матір, мабуть, є образом справжньої Великої богині, богині плодючості.

Серед обрядових дій, що відбуваються в новорічну ніч, можна також назвати змагання ватаг ряджених маланкарів. Вони, як правило, відбувалися опівночі на роздоріжжях, або на мостах чи кладках через потік. Змагання були як індивідуальні, так і колективні. У індивідуальних поєдинках кожна ватага виставляла свого рядженого представника. Починали боротьбу зазвичай ряджені ведмеді, іноді їх поєдинку вистачало, щоб визначити, яка ватага перемогла, а іноді справа доходила до колективного змагання “стінка” на “стінку”, хто кого потіснить. Команда, що програла, пропускала переможців уперед.

Поєдинок на містку, на рубежі двох світів, відділених водою, та ще й опівночі міг знаменувати поєдинок з представниками з потойбічного світу, які женуться за Маланкою, а обдаровування ряджених – відкупним пожертвуванням потойбічним силам за Маланку.

Старий новий рік відомий своїми святочними ворожіннями і містерією, пов'язаної з ними. Дівчата в цей день споконвіку ворожили, щоб дізнатися про своє майбутнє, побачити судженого. У наш час дівчата, як і раніше, також прагнуть якомога швидше дізнатися про своє майбутнє.

Крім ворожінь, в ніч на Старий новий рік люди намагаються передбачити майбутнє за прикметами. Ось деякі з них: якщо ніч після Нового року тиха і ясна, буде щасливий рік не лише для людей, але й для худоби; якщо сонце високо зійде, весь рік буде щасливим, а особливо добрим буде садовий урожай; якщо іній рясно покриває дерева, буде врожай зернових і хороший медозбір; якщо падає м'який сніг, — до врожаю, а коли тепло, то літо буде дощовим; який перший день у новому році, такий і рік; якщо на Меланії відлига, то чекають теплого літа.

Гадайте, щедруйте, святкуйте і не забувайте привітати своїх друзів і близьких. Нехай здійсняться всі ваші мрії та сподівання в новому році!


 

Коментарі

За особисті здобутки в науці, туризмі, мистецтві, та спорті талановитих і працьовитих дітей відзначають титулами “Гордість...

Зараз дорослий футбол на канікулах. Тож радують козятинських любителів футболу діти.

Вони приєдналися до ацкії

Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up