Козятинські поети про наболіле

Людина з Козятина

Євгеній Колесник, козятинець 99,9%

(У наслідування пісні Валерія Жидкова “Человек из Винницы”)

В Козятині стало погано,

Раніш і то краще було.

Нам всім об’явили догану,

Хоч місце візьми, хоч село.

Що нам робити, куди йти,

Де путь нам шукать не за зря?

До нас тут підкралася жінка з сердечком

І видула нам пузиря.

Вона у політиці перша

По рейтингам і по грошам.

І в Штати їздить не менше,

Чим Порошеко сам.

А рядом в строю по ранжиру

Орлят її хлопців загон,

Котрі можуть лопнуть від жиру,

Но їх не бере закон.

Вона була вже прем’єром,

Коли ми бродили в імлі.

Тепер зайнялася і мером

У Козятинській нашій землі.

Її перший батько був Паша,

Що стати панамцем рішив.

Тепер в США він спить поблизу параші,

Фінансовий путь завершив.

З боків її підпирають:

Із спини — будівник стіни,

Із другої — хлопці, що знають,

Де ноги ростуть у війни.

Що Крим і Донбас створили,

Де діти гинуть не їх,

Брехню, що нам говорили,

В надії запутать усіх.

Брехня вже піднялась до неба,

Все гірше і гірше життя.

І добре нам думати треба,

Щоб добре було майбуття.

Послати команду до дядька,

Народ, щоб цей путь завершив.

Хоча наш теперішній батько

Також із Панамою грішив.

Злиденна надбавка до пенсії

Тамара Шепелєва, смт Залізничне

У пенсіонерів свято лиш тоді буває,

Коли пан наш президент гроші набавляє.

Набавляє не багато — на кіло пшона.

Щоб голоду в нас не було, не була й війна.

Він турбується про нас, щоб менш їли й пили.

Щоб мерщій лягали спати і менш говорили.

Було б добре, щоб живіт теж угомонився,

А то гарчить і бурчить, як ото сказився.

Тож змилуйтесь Ви над нами, дорогенький тато.

Бо живіт давно забув, коли було свято.

Просльозіться, щось набавте до пустого гаманця.

Щоб нас вітер не заніс, як отого горобця.

Якщо долар — за кордоном, одні гривні маєте,

Висилайте, не вагайтесь, де знайти нас, знаєте.

Тож надіємось на Вас, ждем того момента,

А там вип’єм за здоров’я пана президента!

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.