Фантастичний світ створив козятинський юнак

Газеті “RIA-Козятин” стало відомо, що серед жителів нашого міста є справжній письменник-фантаст. До того ж, він дуже молодий. Йому лише сімнадцять. Нещодавно надрукована його перша книга “Орінсія” — пригодницький роман, написаний в стилі “фентезі”. 

На зустрічі в редакції з Тетяною Лозінською козятинський письменник Назар Мулик виявився симпатичним, приємним у спілкуванні, ввічливим, розумним юнаком. Завітав зі своїм головним спонсором книжки — дідусем Іваном Савовичем.

Початок роботи був спонтанним
З'ясувалось, що писати книгу Назар почав у 15 років. За його словами, це сталось спонтанно. Щось нібито увійшло йому в голову. Він покликав маму і повідомив їй, що буде писати книжку. “Добре, пиши”,— сказала пані Людмила. 
— Переді мною був чистий білий аркуш, який кидав мені виклик, і темрява навколо, — пригадує Назар.  
За його словами, він одразу сів за комп'ютер і почав творити. Руки самі якось почали писати.  Хоча загального плану і сюжету ще не було, окремі картини, персонажі, події в уяві вже жили. Все йшло в голову само по собі. Це було, як пазл. Прийшло бажання і натхнення, захотілось оформити все в єдине ціле і “оживити” реальність, яка зароджувалась в мозку. 

Герої з'являлись “на ходу”
Книгу хлопець писав у програмі Word. Проте, мав і рукописні, так би мовити, “опорні тези”. У них занотовував ідеї, щоб не забулись. Спершу в комп'ютерний файл записувались епізоди, які згодом складались в єдиний сюжет. Деякі герої з'являлись “на ходу”. 
— Я намагався записувати частини послідовно, щоб не заплутатись, — розповів Назар. — Але все перероблялось багато разів. Уточнювалось і змінювалось. Це — “фентезі”. Ти твориш свій світ, в якому можеш видумати будь-що.
Головним завданням письменник-початківець вважав змусити читача “поринути” у книгу. Щоб вона запам'яталась, а не була одразу забута, як розвага на один раз.
За словами Назара, він дуже боявся здатись читачу занадто наївним, а ще більше _ нудним. Тому світ у його книзі дуже активний, весь час рухається і насичений подіями.
Його “Орінсія” живе за законами, схожими на середньовічні. Це королівства, лицарі, списи і луки, війни. Там живуть не тільки люди, а й орки, ельфи, гноми, дракони. Є трохи магії.

Важка праця після закінчення книги
З української мови у рідній п'ятій школі Назар мав оцінки 10 та 11. Тому, здавалося, особливих проблем із написанням тексту не мало б бути. Коли робота була закінчена, вирішено було книгу видати. Тоді з'ясувалось, що текст не досконалий. У Вінницькому видавництві була зроблена дуже велика і кропітка робота у співпраці з коректором. Вона тривала майже рік.
— Коли писав, мені було 15-16 років і помилок було дуже багато, — зізнається автор. — Коли ти в ейфорії від того, що до тебе прийшла ідея, то не помічаєш, що не вистачає літер чи розділових знаків. Застосовуєш русизми, чи вузькоспецифічні, не зрозумілі більшості людей слова.
Той факт, що у такому юному віці письменник виявив достньо наполегливості і терпіння, викликає захоплення. Він не лише створив рукопис, а й пройшов разом з ним довгий і не простий шлях до видання. 

Подяка
В останньому розділі виданої “Орінсії” Назар Мулик висловлює подяку тим, хто так чи інакше допомагав йому в написанні твору. Батькам, дідусю Івану, завдяки якому книга побачила світ, друзям. Особливо — першому критику і найкращому дугові Сергієві Кравцю. А присвятив автор першу частину своєї “Орінсії” — своєму нині покійному дідусеві Євгену.
Зараз же юний автор щиро вдячний Анні Гайналій, яка, прочитавши його книгу, весь час надихає і спонукає його до праці над продовженням твору. Назар зараз навчається на історичному факультеті Вінницького педагогічного університету. Анна здобуває професію філософа-релігієзнавця в Києві в університеті імені Шевченка. Проте, відстань у більш як 300 км не заважає дівчині підтримувати хлопця на його творчому шляху.

Яким би сильним не був ворог, треба боротися
— “Орінсія” — не таке реалістичне фентезі, як “Відьмак” Анджея Сапковського, — розповідає Назар. — Події відбуваються у вигаданому світі. Тому дещо є там і від казки. Можливо, трохи наївної. Про боротьбу сил добра і зла. Про самопожертву, вірність, відданість своїй справі до останнього. Лейтмотивом є думка, що яким би сильним не був твій ворог, треба боротися за свою ціль, боротися за своїх рідних. 
Хоч книга писалась ще до початку захоплення Криму і війни на сході України, деякі паралелі з цими трагічними подіями явно прослідковуються. За зізнанням автора, є там і міцна дружба, і батальні сцени, і неймовірні пригоди, і чисте кохання.
Кінець не однозначний. Він наштовхує на думку про те, що повинно бути продовження.
“Я дуже сподіваюсь, що, відкривши і прочитавши цю книгу, ви зміните свою думку про нинішній світ, людей та життя… Ви самі змінитесь у кращий бік”, — написав автор в анотації.
Що ж, сподіваємось і ми!
Від редакції: Бажаємо молодому письменнику популярності, вдячності читачів, творчого натхнення, витривалості і багатих спонсорів.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.