Хвірточна війна директора училища

Ніхто не сподівався на такий цинічний вчинок. Замість створення комфорту для студентів, він зводить рахунки?

Хвірточна війна директора училища

Після  опублікування статті в газеті “RIA-Козятин”  «Чи знає Стецюк, що його проклинають учні технічного училища», відразу цей керівник-”педагог з європейським нахилом” “миттєво” відреагував. Місце 2-метрового паркану, поруч з завареною хвірткою, через які існувала можливість перелізти, щоб не обходити кілометр з важкими домашніми валізами, був піднятий ще майже на метр.

Мало того, він змусив працівників ДЮСШ поруч, тільки за рогом з чорного ходу,  піти на матеріальні витрати і робити ще один вхід з будівництвом тротуару для дітей, які вимушені перелазити через закриті ворота і заварену хвіртку. Це для проходу на територію спортзалу і гуртожитків.

Просто дивує як цей керівник. Коли він давав інтерв’ю газеті «Рабочее слово» (№4 2015 р.), то проявляв бажання навчати учнів з Європи та інших країн. А в Козятині обтягнув поверх існуючого паркану навколо території гуртожитків  та спортзалу колючий дріт. Щоб діти рвали штани і сукні?  І вони їх рвали, рвали і дріт. Тоді прийшла думка директору підняти паркан ще на метр. Щоб змусити учнів  всупереч здоровому глузду з вокзалу добиратися в гуртожиток з важкими валізами в непогоду не через існуючий  майже  півстоліття вхід, а через чорний. Розташований за кілометр — заїзд.

У перехожих виникає думка: невже це уже заклад, де знаходяться злочинці або підозрювані у скоєнні злочину? Уявіть собі, як би відреагувала місцева влада на такий «д…….м» у Києві чи обласному центрі.  А козятинська місцева влада  без будь-якого спротиву покорилася «педагогічному» принципу: “Я сказав люміній, а не алюміній”. Мало того, навіть пішла на матеріальні затрати  для будівництва поруч з існуючим ще одного  входу для дітей ДЮСШ. А існуючий нехай буде завареним.

Дивує, що в 21 столітті в країні, яка життям і кров’ю здобуває європейські принципи, існують ще такі керівники, тим більше педагоги, зі сталінськими методами виховання. Сьогодні студенти в учбовому закладі мають сучасні демократичні та європейські погляди на життя. А пострадянські керівникіи-педагоги своїми методами намагаються виховати покірність і слухняність у них. Це нонсенс. Такі методи, перш за все, виховують у молоді приховану внутрішню агресію і внутрішнє не сприйняття  в майбутньому будь-яких дій керівників.

 

Р. S. У газеті «Рабочее слово» 24-30 січня 2015 року за №4 опублікована стаття «В Європу дорога починається у Козятині». У ній Андрій Стецюк (директор Козятинського профучилища залізничного транспорту) дає інтерв’ю про “досягнення і бажання”.

 

Михайло Шуляк

Коментарі (6)
  • Алла

    "Я не люблю, когда мне лезут в душу, тем более, когда в неё плюют!(В.Висоцький)

    (Відповідь на статтю" "Подпевали" суперечать реаліям життя", №25 від 22 червня 2017р.)

    Звертаюся да Вас, Тетяно Лозінська, як до редактора цієї газети, а, можливо, і автора статті! Хто дав вам моральне право на публічне приниження людської та професійної гідності людей, з якими Ви навіть не знайомі, подібними зневажливими висловами на кшталт "педагогши","подпєвали"? Думала проігнорувати, адже мені зрозуміла ваша мета, тому підігравати не хотіла... Та все ж "проковтнути" не змогла! Не для того я 27 років своєї педагогічної діяльності сумлінно, рік за роком , не "підспівуванням" керівництву, а кропіткою, сумлінною працею, завойовувала  своє чесне ім'я професійного, справедливого і неупередженого викладача. Тому не Вам його зневажати! Ніколи, нікому не дозволяла і не дозволю попирати свою гідність! Тим більше Вам! Тому за публічну образу я вимагаю публічних вибачень! За свої слова потрібно відповідати, якщо ви дійсно вважаєте себе професіональним журналістом та ще й "четвертою владою"!

    А щодо Вас, Михайло Шуляку, то відповім так: ніколи і ні в кого не працювала на "подпєвках", бо надаю перевагу "соло"! "Подпєвали" підспівують у вушко, щоб догодити, та ніколи не підтримають публічно! А я завжди відверто і прямо кажу те, що думаю, і помикати собою нікому не дозволю! А підтримати  виправдані діїї керівника, якого поважаю, з яким пропрацювала 27 років(і він не завжди був керівником, бо починав із майстра), вважаю своїм обов'язком як колеги і просто як людини! Зрозуміло, що ви очікували від громади міста злобних та їдючих коментів на адресу Стецюка А.О., але людям вже так набридли ці брудні ігри навколо нашого училища, що вони на це вже не ведуться... Адже ця злощасна хвіртка, навколо якої ви намагаєтесь здійняти галас, прикриваючись турботою про здоров'я та добробут дітей, лише привід, бо головна мета - цькування Стецюка та колективу, який він очолює! А для цього (а ви ж не зупинитесь) будете шукати інших приключок! Що ж, щасти Вам!  А розвалити наш колектив і наш заклад ми вам не дозволимо! Це думка всього нашого дружного колективу!

    Скільки вервечці не витися, та кінець настане. Може, і Вам  колись вже набридне плести інтриги навколо нашого закладу. Ось такі реалії життя...

    Я не знаю, хто Ви, та й знати не хочу! Чи Михайло Шуляк, чи людина-фантом, хоч Папою Римським назвіться! Вважаю, що з Вами полеміку завершено! Я все сказала, що мала... Продовження не буде! Панчук А.Ф., викладач ДПТНЗ "Козятинське міжрегіональне вище професійне училище залізничного транспорту"

    P.S. А від редакції вимагаю вибачень і публікації даного коментаря!
  • Anna Grigoruk

    До речі, в чому я впевнена найбільше- то це в тому, що після закінчення нашого училища учням лишається стільки світлих спогадів, що найменше, про що вони згадують, то це про те, через яку хвіртку вони заходили в гуртожиток)))))))
  • Алла

    Дякую, Анюто, за підтримку! Колеги, не мовчіть! Адже в особі директора поливають помиями увесь наш колектив! Гидкими наклепами намагаються відлякати абітурієнтів! Зверніть увагу - все це робиться під час вступної кампанії!

    Звертаюсь до свідомих батьків та їхніх чудових дітей - не вірте тим брехням, якими вас намагаються нагодувати! Наш заклад, без перебільшень, є окрасою міста. А хтось прагне його знищити! В нашому училищі працюють справжні професіонали, які люблять свою роботу, поважають своїх вихованців і пишаються рідним закладом! Ми , на чолі з директором Стецюком А.О., робимо все для того, щоб нашим учням було затишно і комфортно, щоб вони могли отримати якісні знання , а також у майбутньому бути конкурентоспроможними на європейському ринку праці. Не дайте себе ошукати!
  • Anna Grigoruk

    от що здивували, то здивували. я сьогодні перший раз за рік купила цю чарівну газету. Причиною покупки став абсурдний заголовок  про хвірточну війну директора училища. Очі на лоб полізли, але стало цікаво. Прочитала. Питання (може то тільки я не зрозуміла)- з ким директор таким цинічним вчинком зводить рахунки??????????? Не знаю, хто з дітей лазив через заварений паркан??? Всі нормальні ходять через ворота. І я наголошую- ХОДЯТЬ. Тепер далі. Якщо я не помиляюсь, хвіртка, про яку йдеться заварена років 5 тому. учні в училищі навчаються максимум  3 роки. тобто, ті учні, за пам'яті яких була заварена ця хвіртка, давно випустились. Питання- хто саме з дітей проклинає директора????? Мої учні навіть не здогадуються про те, що там колись був прохід. Вони успішно заходять через ворота і не скаржаться на це. Рухаємось далі. Чи відомо Вам, шановний Михайло Шуляк, що учні не тільки приїжджають на навчання на електричках, а ще й автобусами, які зупиняються на зупинці біля "Рідної хати", а звідти набагато ближче іти в гуртожиток, ніж через хвіртку, яка Вас так турбує. Сиджу взагалі в шоці. Якого дідька, звідки такий маразм (хоча це в стилі газети). А з приводу сталінських методів, це взагалі - вершина ідіотизму. Дійсно, погоджуюсь із попереднім коментарем- скільки можна лити бруд. Але легко писати маразматичні речі, не побувавши в шкурі директора, майстрів та вихователів. Писати таке- то не дітей виховувати. Особисто я пишаюся нашими учнями, своїм колективом та керівництвом. Працюю майже 15 років, працюю з тими, хто в училищі працює не одне десятиліття і знаю, що наше училище дійсно давно в Європі, учні мають змогу навчатись за кордоном, і до нас приїжджають навчатись іноземці. І це чудово. А ще круто, коли твій учень отримує міжнародний сертифікат і офіційно працевлаштовується закордоном. і дякує тобі за знання, і дякує училищу за таку можливість, і зі сльозами на очах, через роки після випуску, заходить в гуртожиток, кабінети .... Вам, шановний, просто цього не зрозуміти. Робота вчителя- це справа його життя. А директор- це той самий вчитель, який разом із учнем переживає його негаразди. І у важку хвилину по- батьківськи підтримає, і простягне руку допомоги, і допоможе знайти вихід із скрутної ситуації.... Просто гидко від прочитаного. Ось і все!

    Анна

Минулого тижня три українські команди проводили останні ігри в групах Євротурнірів.

У кишеньковій мерівській газеті є один дешевий матеріал з перекрученими фактами.

Не пропускай новини — долучайся до нас на Facebook
keyboard_arrow_up