Колишній секретар райкому ллє воду на млин міського голови

Колишній секретар райкому ллє воду на млин міського голови

У  демократичному суспільстві кожний має право на власну думку.

Цим правом в одному з останніх номерів районки скористався широко відомий у вузьких колах один з поетів. Згадавши для більшої ваги про диплом «вченого агронома», він піддав критиці дії ініціативної групи, що перешкоджає вирубці дерев у Пушкінському сквері. З усією повагою, але це той випадок, коли власний «експертний» висновок краще було тримати при собі від гріха подалі, не провокуючи реакції у відповідь.

Не можна не погодитись, що зелені насадження мають бути доглянутими і санітарна розчистка дерев є необхідним заходом. Але невже такий досвідчений діяч, як поет-агроном, не зрозумів, що люди протестують не проти облагородження скверу, а проти того, щоб за це взялася нинішня влада – до абсурду некомпетентна і недолуга? Найбільш успішно за три роки безгосподарювання у них виходить гальмування розвитку міста. Практично все, за що ця команда береться, робиться за принципом «Застав дурного Богу молитися...»

Пройдіться містом. Біля пам’ятника Грушевському в дикорослих мальвах вовки виють, хоча саме там мали б бути доглянуті європейські клумби. Міська площа, напевне, залишилася єдиною в області нереконструйованою. Центральна частина вулиці Пилипа Орлика може бути зйомочним майданчиком для фільму про часи епохи застою.  Та що там казати, елементарного газонокосіння швидше за все дочекаємося лише на День міста, а до того у міських хащаках мавки заведуться, не треба буде на Купала в Журбинці їхати. І цим горе-господарям довірити облагородження скверу? Та при Пузиреві навіть підприємці «забили» на догляд за прилеглими територіями! І правильно зробили, бо найбільші вимоги мають бути до своїх. Як, наприклад, біля «Табачка», де  територія регулярно поливається зі шлангів багатофункціонального використання, належних представникам чоловічої статі.

Назвіть хоча б один вдалий, доведений до кінця, естетично привабливий проект у сфері міського благоустрою і озеленення, реалізований командою Пузиря. Пан поет-агроном районки вважає таким вирубку тополь на вулиці Куликівського: старі дерева зрізали, липи ростуть. Видно, не часто буває там цей добродій, бо не знає, що значну частину молодих саджанців через посушливу погоду спіткала та ж доля, що і славнозвісні туї. Щоправда, загибель туй поет пояснив не безгосподарністю міської владної команди, а відсутністю патріотизму в любителів зелених насаджень: мовляв, могли б відерце води принести. Цікаво, а вченого агронома з відром води біля помираючих туй хтось бачив? Так що, замість шукати крайніх, виправдовуючи непрофесійність влади, згенеруйте більш дієві поради мерії. Наприклад, прикріпити для поливу дерев чиновників міськради. Їх Пузир  наплодив уже більше, ніж прийнялося саджанців. Треба ж якось наші податки на їх утримання відпрацьовувати зі справжньою користю для міста.

А тепер кілька слів обурення духовною мімікрією, іншими словами, моральним і політичним пристосуванством, що, мов ракова пухлина з численними метастазами,  охопила наше суспільство. Звернути на це увагу знову ж таки змусила демократично висловлена поетом, а за сумісництвом вченим агрономом слушна думка про необхідність прибрати з Пушкінського скверу «каменюки, які про щось комусь колись розповідали». Яка вражаюча метаморфоза! У 80-х роках ХХ століття цей агроном районки, якщо вірити Вікіпедії, - комсомольський функціонер, а згодом і секретар райкому компартії України. Такі посади пересічним комуністам не роздавали: треба було вірно служити  режиму, що оті «каменюки» встановлював. Тож моральне право закликати до знищення залишків пам’яток комунізму особи, що безпосередньо причетна до розбудови того режиму, м’яко кажучи, сумнівне.

Дивуйся після цього, що колишні партійні функціонери комфортно себе почувають у владних кріслах після люстрації і декомунізації. Блискавично пристосувавшись до нових обставин, замість «Слава КПРС!» вони найголосніше кричать «Слава Україні!» Змінилася кон’юнктура - гайда  трощити пам’ятники вождю світового пролетаріату, ними ж встановлені. Страшно те, що не приведи Господи, щось зміниться – руйнуватимуть пам’ятники Героям Небесної Сотні. У нас навчилися благородними гаслами прикривати беззаконня.

Та повернемося до нашого скверу. Так, він потребує благоустрою. Без сумнівів, якась частина дерев повинна бути видалена, частина потребує лікування. Але під цим соусом міська рада переслідує зовсім іншу мету. Справа в тому, що за каденції Пузиря сквер перетворився на місце по зароблянню грошей: його територія зайнята страшненькими неестетичними атракціонами тощо. Їх могло бути більше – але щільність дерев не дає розвернутися ні ділкам, ні апетитам мера. Дуже скидається на те, що треба розчистити місце для нових МАФів, що ще більше спотворять зовнішній вигляд скверу. А він, як і місто, заслуговує на продуманий, по-справжньому господарський благоустрій. Тож залишається сподіватися, що завдяки небайдужим городянам сквер таки  дочекається кращих часів, а мешканці міста отримають гарне місце відпочинку.

Коментарі
Найчастіше Найчастіше
Новини за сьогодні

Новини Козятина за сьогодні

keyboard_arrow_up