Козятин очима приїжджого

Вам про місто, про Козятин

Віршик я складаю.

Вам він не сподобається.

Я про це напевно знаю.

Але ви зовсім і не переймайтесь,

Хто я для вас такий?

Якийсь такий собі заїжджий

І взагалі чужий.

Але все ж таки район:

Так із сіл усяких

І діти, і батьки

їдуть у Козятин

Хто був у вашім місті,

Бідолашні плачуть.

Люди завжди порівнюють:

Хтось, десь, щось та бачив.

Коли їдеш по Козятину

На своєму на авто,

Більше ніж у церкві,

Прочитаєш молитов…

Ось чому в автівках,

Автобусах, та і в таксі

У водія на торпеді

Іконки майже всі.

Тут, до речі, є зв'язок

Між ямою на дорозі

До ремонту ходової.

Ось такі прогнози

А куди піде водій?

Адже зламалась його “крошка”.

Ось тут з’являється сто “ВОШинка”

Де з водія здеруть багато грошиків…

Дещо вам сказати хочу,

Хоч не так і часто,

Приїздити у ваше місто

Іноді я мушу.

Бачу що у вас, і як.

Мабуть, ви вже зрозуміли,

Віршик буде не простий.

Всім тільки добра бажаю

А комусь - не пощастить…

Журналістів ви своїх не чуєте,

Їм не потрібні ваші каяття

Але ніхто, крім вас, ви розумієте,

Не прибере оте жахіття і сміття.

 

На одну із вулиць повертаючи,

Бачу я. На постаменті - танк.

Сталінське дитя, як виявляється.

Ви мені пробачте - це ж бардак!

Як історики сказали нам,

Танк цей притаскали комуністи.

Тобто, виявляється, що він

Пам'ятник звичайний тоталітаризму!

І який же висновок? Громада,

Робимо ми з вами кожен день?

Нам Європа на фіг не потрібна

Хочемо назад - в СССР!

Щоб змінити бодай щось

У своєму у житті,

Треба щось робити.

А я чую тільки балачки.

Є в Біблії такі слова:

Поради дають тим, хто потребують.

Якщо ви дійсно не байдужі,

Дещо цікаве вам запропоную.

Був в країні нашій

Банк такий класний.

Його верхівки з’їли.

Сказали: “Приватбанк” ужасний”.

До речі, фонд пенсійний,

Державою керуємий,

Змушує, і не тільки пенсіонерів,

В ОЩАД банк іти, “улюблений”.

Можливо, хтось із вас вважає

ОЩАД Банк чудовим.

Як мені вас усіх жаль,

Пані і панове…

А в місті вашім є

Банк такий ОЩАДливий.

Як потрапиш ти у чергу

В кабінет десятий,

Вмить тобі пояснять там,

Що на дворі на цей час

Не 2018 рік.

А десь шістдесятий!

І коли у черзі я чекаю

З мамою моєю, вона пенсіонер,

Друзі, ех, якби ви знали, тільки знали,

Що робиться в голові моєй.

Я чогось не розумію,

Пробачте, інше виховання,

Чому у нас до пенсіонерів

Таке жахливе ставлення?!

Якщо комусь робота не потрібна

Змініть її, знайдіть ще краще.

Навіщо так гарчати на людей?

Вони ж клієнти, зовсім не собаки.

Не можу зрозуміти я і досі,

Чому у нас завжди

Ті, хто обслуговує народ,

Як на Донбасі кажуть - борзі?

Є у центрі міста

Дитячий такий парк.

А емоції які

Між дорослих там киплять!

А причина в тім - хитка,

Яку назву парку дати

І взагалі - “кудрявого поета”

Не хочуть більше шанувати!

Що робити з тим поетом,

Хай би йому грець!

Треба його поламати

Й по макитці - хрясь!

Як тут хочеться додати:

Громадяни, вашу мать,

Майте ви якесь сумління.

Ну не можна все кромсать,

Треба не горячкувати,

А всією громадою

Добре все розміркувати,

Що з погруддям робити “кудрявого”.

Є дещо, що мене дратує —

Війна йде не перший рік,

А олігархи наші, в рот їм маракуйя,

Лише покращують свій грошовий потік.

І маючи такий зразок

Тут на місцях, бізнесмени наші

Постійно нам товари возять

З тієї Фашиської Раші.

Хай би вона згоріла вся

“Російська Імперія”,

Або хай снігом замете

До самої маківки Кремля.

Я розумію, і давно,

В усьому винна влада!

Але ж хіба не ви

Ту владу обирали?

Осуджувати я не маю права.

Але щоби піти в Європу нам,

Чи взагалі приємний вигляд мати,

Можливо, все до ладу довести…

І наостанок хочу вам додати:

Багато бачив я і міст, і сіл,

Якби не був районним центром ваш Козятин,

Ніколи, я б до вас не приїздив...

Олександр ДАВИДЮК

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.