Козятинчанка Людмила Фещук 40 років працює бібліотекарем

• В останній день вересня ми відзначаємо Всеукраїнський день бібліотек.
• Робота у книгозбірні — це не просто заповнити читацький абонемент і видати книжку.
• Про усі тонкощі професії бібліотекаря розповідає Людмила Фещук

Козятинчанка Людмила Фещук із дитинства закохана в літературу. Ще малою дитиною вона ніколи не випускала книжку з рук і не лише багато читала сама, а й ділилася книгами зі своїми однолітками. Після випуску зі школи пропрацювала два роки піонер-вожатою. Та героїні нашої публікації завжди подобалася бібліотека і саме до книгозбірні її привела життєва стежка.

Людмила почала працювати у Козятинській районній бібліотеці і паралельно навчалася у Тульчинському культпросвітницькому училищі, що зараз функціонує як Тульчинський коледж культури і є одним із найстаріших навчальних закладів України, де готують майбутніх бібліотекарів. А після Тульчина козятинчанка вивчала бібліотечну справу у Київському університеті культури і мистецтв.

У районній книгозбірні Людмила Фещук спершу була бібліотекарем відділу для юнацтва і поступово дійшла до завідуючої Козятинської районної бібліотеки для дітей. Пропрацювала завідуючою протягом останніх десяти років, а зараз працює у книгозбірні ліцею.

— Найбільше мені подобається у моїй роботі книга і читач, — каже Людмила Фещук. — Я люблю дітей і люблю спілкуватися з ними. Я все життя працювала із дітьми. Спочатку я була в юнацтві, це були старші діти від 10–11 класу до 20 років, а потім, коли в дитячій бібліотеці почала працювали, це вже були і маленькі, і 11 клас.

На бібліотечній ниві героїня нашої публікації працює вже чотири десятки років. І робота ця не з легких. Адже бути бібліотекарем — це не лише привітно посміхатися, спілкуватися з читачами і видавати книжки. Це ще й кропітка робота із документацією різного виду, яка потребує особливої пильності та уваги.

— Паперової роботи дуже багато, — розповідає Людмила. — Це плани, це звіти, це каталоги, картотеки. Наприклад, якщо є періодика, її треба всю описувати. Усі книжки, які приходять, треба написати на них каталожні картки і внести в каталоги. Коли ми отримуємо книжки, їх треба проштампувати, присвоїти номер, занести в інвентарну справу книжку. Потім, коли проходить певний період, книжки треба списувати. На це треба складати акт, щоб усі дані сходилися. Для цього є інвентарна книжка і сумарна книжка.

Та працюють бібліотекарі не лише з книжками і документами, адже нині книгозбірня — це не лише місце, де ти можеш взяти собі щось почитати у вільний час, це ще й місце, де ти можеш провести дозвілля. І це дозвілля також організовують бібліотекарі. До прикладу, у районній бібліотеці Людмила Фещук вела літературно-мистецький клуб «Дев’ять муз».

— Я започаткувала клуб «Дев’ять муз», коли працювала в юнацтві, — продовжує наша співрозмовниця. — І коли я перейшла в дитячу бібліотеку, клуб продовжив працювати вже там. Ми з дітьми самі проводили заходи: до Дня святого Валентина, обов’язково до днів Шевченка, до захисника вітчизни. Також ми проводили влітку «Український віночок», про приказки і прислів’я, проводили квести і заходи краєзнавчої тематики, запрошували письменників. Було і таке, що я проводила конкурс на кращий вірш. Ми їх на Київ відправляли, але я запрошувала обов’язково спеціалістів, поета Петра Зарицького, вчителів, тобто, людей які компетентні в цій справі і можуть вірші оцінити з професійної точки зору.

Не менш складне завдання — залучити дитину до бібліотеки. Адже сучасні діти, та й дорослі, більше віддають перевагу різноманітним ґаджетам, аніж запаху книжки і шелесту сторінок. Тому заохотити читача до читання — це також частина роботи бібліотекаря.

— Треба, щоб дитина читала, це її майбутнє, — додає Людмила Фещук. — Бібліотека — це храм мудрості, де дитина черпає знання і вона має все життя звертатися до книги. Бо як же без книжки? Дітей треба заохочувати. Працюючи в бібліотеці, я зрозуміла, що найкращий спосіб — це заходи. Я не кажу, що великі. Нехай він буде простий, але діти, якщо вони прийшли в бібліотеку, вони полюблять там працювати. Ти їх запрошуєш на лялькову виставу і вони з великим задоволенням хочуть у ній барти участь. І потім ці діти вже біжать в бібліотеку по книжки.

Читайте також:

Козятинчанка Ірина Мандибура пише вірші

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.